Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/матня

Матеріал з Вікіджерел

Матня́, ні́, ж. 1) Средняя часть шаровар, приходящаяся между ногами, длинная и широкая внизу. В червоних штанях оксамитних матнею улицю мете — іде козак. Шевч. 369. 2) Средняя углубленная часть невода. Вас. 186. Далеко на берег полізла мережа двома рядами, а за нею показалась з води широка матня. Левиц. Попа́стися в матню́. Очутиться в безвыходном положении.