Словник української мови (1927)/мельник
| ◀ мелькома | Словник української мови М мельник |
мельникувати ▶ |
|
Ме́льник, ка, м. Мельник. Ой мельнику, мельниченьку, змели мені пшениченьку. Чуб. Ме́льника піти́. Полететь кувырком. Я його як ударила (гуся), так воно мельника й пішло. Ромен. у. Ум. Ме́льничок, мельниче́нько.