Привітання життя (збірка)/Соняшник

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

14                                                                СОНЯШНИК
Соломяні, руді, мутні краски
вже осінь пензлем сонця по горбді
розкидує й старій, гнилій колоді
подібні барвою стають листки.

На старість жовкнуть гарбузи тяжкі,
горох журливо хилиться, та й годі.
Босоніж буйний вітер біг по броді,
ногами топче мокрими стручки.

І опустіє лан, що цвів у літі.
Зістанеш ти самітний та німий,
в блиск дивлячись, що вічно той самий.

Хай дощ, хай буря, хай зівянуть квіти,
осліпнеш, почорнієш, та глядіти
не перестанеш ти н і.. .... ми.