Сорок лїт діяльности Просьвіти/Перед 40 лїтами
| ◀ Ювілейний рік „Просьвіти“ | Сорок лїт діяльности Просьвіти Перед 40 лїтами |
Заснованє „Просьвіти“ ▶ |
|
Перенесїм ся в ті часи, коли повстала і перемінила ся в дїло думка заложеня товариства „Просьвіта“.
Наша інтелїґенция дїлила ся тоді на дві партиї: 1) староруську або твердо-руську або москвофільську і 2) народовську або українську.
До москвофільської партиї належало майже цїле старше поколїнє нашої інтелїґенциї, люди, які своїми очима оглядали 1848-ий рік, рік знесеня панщини, рік пробудженя нашого народу до нового житя, і в тім роцї устами полїтичного товариства „Головна Руська Рада“ проголосили, що наш нарід є народом самостійним і окремим від народу польського і росийського, та обіцяли працювати над національним і полїтичним осьвідомленєм, над розширенєм просьвіти і піднесенєм материяльного добробуту нашого народу.
Але побачивши кругом себе темну сїльську масу свого народу, а проти себе численні висші верстви польського народу, які намагали ся спольщити наш нарід, вони зневірили ся в свої й свого народу сили, стратили надїю, щоб та темна сїльска маса могла колись власними силами стати культурним народом. А не хотячи допустити до спольщеня нашого народу, почали оглядати ся за ратунком і знайшли його в Росиї.
Вони знали, що наш нарід і нарід росийський повстав із спільного староруського пня, але не знали на стільки анї істориї, анї мови, анї житя-бутя обох народів, щоби зрозуміти, що наш нарід і нарід росийський в своїм історичнім розвитку стали двома окремими народами. І коли вони бачили, що росийський нарід має свою сильну державу, свого царя, своїх вельможів, свою інтелїґенцию, свою лїтературу і науку, то їм видало ся, що вистане сказати, що наш нарід і нарід росийський — се один нарід, а всї ті добра росийського народу сплинуть і на наш нарід, стануть його власними добрами.
І вони вирекли ся того, що проголосили були в 1848 роцї, сказали, що наш нарід, се тільки часть росийського народу, і замість працювати для розвитку свого рідного народу в його рідній мові, стали ждати, щоб на нього сплили всї духові добра народу росийського.
Та тимчасох підросло молоде поколїнє, яке в своїх молодечих серцях мало більше віри в житєві сили і будучність свого рідного народу, нїж його батьки. Воно знов підняло прапор нашої національної самостійности і почало накликувати до працї над рідним народом в його рідній мові. Се поколїнє назвало ся народовцями або Українцями. Народовцями, — бо своєю задачею вважало працю для простого народу в рідній мові того народу; Українцями, бо голосило національну єдність нашого народу в Галичинї з нашим народом в Росиї, на Українї, і нагрівало свої серця любовю до простого народу під виливом поезий Тараса Шевченка і творів инших наших письменників з росийської України.
Отсе поколїнє зрозуміло, що першою умовою народнього розвитку є просьвіта народу. Тимчасом для справи народньої просьвіти тодї в нас нїчого не робило ся. Правда, ще в 1848 році Русини заложили у Львові товариство „Галицько-руська Матиця“, яке мало дбати за народню просьвіту, але се товариство в руках москвофільської партиї понехало ту задачу. Молоде поколїнє через кілька лїт вело в своїх часописях і на зборах „Матицї“ горячу боротьбу проти того відступленя „Матицї“ під задачі ширеня народньої просьвіти. Але се нїчого не помогло. Верховоди „Матицї“ стояли при своїм, а щоби позбути ся всякої критики своєї дїяльности чи радше бездїльности, стали не приймати в члени „Матицї“ нїкого з Українцїв.
Тодї то молоде поколїнє, видячи, що „Матицї“ не справить на добру дорогу, порішило заложити власне товариство, котре служило би тим цїлям, яким спроневірила ся „Матиця“.
Ось-так зродила ся думка заложити товариство „Просьвіта“.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|