Сорок лїт діяльности Просьвіти/Чим була „Просьвіта“ для нашого народу доси і чим вона повинна бути в будучности?

◀ Поміч краю і держави для „Просьвіти“

Сорок лїт діяльности Просьвіти Чим була „Просьвіта“ для нашого народу доси і чим вона повинна бути в будучности?

Львів: Видавництво Товариства „Просьвіта“ у Львові, 1908

Чим була „Просьвіта“ для нашого народу доси і чим вона повинна бути в будучности?

Погляньмо-ж тепер по-зад себе, на 40-лїтнїй розвиток товариства „Просьвіти“.

 

 

Дім Товариства „Просьвіта“ в Долинї.

Коли люди, що своїми очима оглядали 148-ий рік, рік визволеня нашого народу з кайдан панщини, рік нашого національного воскресеня, зневірили ся в живу силу нашого народу, в його лїпшу будучність і взяли ся вести його на національну смерть, — „Просьвіта“ була першим товариством, що серед тої москвофільської мертвеччини проголосило нашу національну ідею, ідею окремішности і самостійности українсько-руського народу, ідею його національної єдности без огляду на державні кордони, і взяло ся до працї над просьвіченєм нашого народу, кладучи в основу тої працї мову того народу і його потреби.

Невеличкий був той гурток людий, що в „Просьвітї“ підніс прапор нашої національної ідеї. Але сила тої ідеї, її живучість, були такі великі, що наші народнї робітники, одушевлені нею, поборювали одну за другою всї перешкоди: ворожнечу чужих, байдужність своїх, темноту й бідність народніх мас, і йшли все далї і далї, ширячи між нашим народом просьвіту та здобуваючи його уми і серця для нашої національної ідеї.

Як ми вже бачили, „Просьвіта“ в початках свого істнованя була тим огнищем, в якім збирало ся все національне житє нашого народу. Вона почала велике дїло просьвіти широких народних мас; вона клала основи під розвиток нашої науки; вона стояла на сторожі чистоти нашої національної ідеї; вона домагала ся належних прав для нашого народу вона була нашим національним ареопаґом, до якого звертали ся свої і чужі в найважнїйших справах нашого національного житя.

Як з невеличкого корінця виростає могутнє дерево з численними галузями, так цїле наше теперішнє національне житє зі всїми своїми проявами виросло з тих починів, які родили ся або безпосередно в „Просьвітї“ або в тих кругах наших народніх дїячів, що гуртували ся кругом „Просьвіти“. І коли нинї дерево нашої національної сьвідомости вросло так міцно своїм корінєм в наші народнї маси, коли наша народна праця видала вже такі плоди, що нїякі бурі нам не страшні, то се в великій мірі заслуга „Просьвіти“. Можна сьміло сказати, що 40-лїтній ювілей „Просьвіти“ є також ювілейним сьвятом цїлого нашого народу в Галичинї, сьвятом зросту його національної сьвідомости і сили.

В міру того, як наше національне житє розростало ся в глиб і в шир, як на нашій народнїй ниві виростали що-раз новійші чинники для заспокоюваня народнїх потреб, як наступав що-раз більший подїл народньої працї, — „Просьвіта“ не потребувала вже займати ся всїми народнїми справами і її дїяльність зосереджувала ся на головній її задачі: на боротьбі з духовою темнотою, на ширеню просьвіти між нашими народнїми масами.

І на скільки „Просьвіта“ через сповнюванє сеї своєї задачі стала звісною і славною між нашим народом, се найлїпше видно з того, що з її назвою злучила ся нерозривно сама ідея народньої просьвіти. Коли з наших братів на росийській Українї впали кайдани самодержавної неволї, коли українська інтелїґенция одержала змогу явно гуртувати ся для праці над просьвіченєм „меншого брата“, — товариства, в які вона почала єднати ся для тої працї, назвала вона „Просьвітами“. Так само ті наші брати, що примушені покидати рідну землю і шукати щастя-долї в далеких заморських краях, на чужинї єднають ся в торавиства „Просьвіти“, в яких, згадуючи рідний край, працюють для тої самої цїли, якій віддає свої сили старокраєва „Просьвіта“. Справдї в добрий час наша львівська громада перед 40 лїтами з'єднала ся в товариство „Просьвіту“ і щасливу назву вибрала для цього. Завдяки дїяльности „Просьвіти“ ся назва стала звісною і славною по всїй українській землї як назва товариства, якого задачею є праця над просьвітою українсько-руського народу.

І в будучности „Просьвіта“ має сповняти далї ту задачу, має старати ся про те, щоб на цїлій Українї-Руси не було анї одного непросьвіченого чоловіка. Але сповнити ту задачу зможе вона тільки тодї, коли вся сьвідома часть нашого народу підіпре її в її змаганях, коли вона стане справдї всенародньою просьвітною орґанїзациєю нашого народу, — всенародньою в тім значіню, що обіймати-ме собою всїх членів нашої національної суспільности і вести-ме дїло просьвіти так, як сього вимагають потреби цїлого нашого народу.

Нехай-же в отсей ювилейний рік „Просьвіти“ наша суспільність подбає, щоб до „Просьвіти“ вступило стільки нових членів, щоб заснувало ся стільки нових філїй і читалень „Просьвіти“, на скільки може і повинен здобути ся півчерта-мілїоновий нарід!

Памятаймо, що тільки просьвіта покаже нашому народови шлях до лїпшої будучности і навчить його її здобувати!

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні. Робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах, тому що вона опублікована до 1 січня 1930 року. Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Україні, де авторське право діє протягом життя автора плюс 70 років. Автор помер у 1937 році, тому ця робота є в суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути в суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.