Миколка несміло відчинив двері в майстерню заводу і здивований, наляканий зупинився біля дверей. Те що він побачив разом вразило його і приголомшило… Механична смайстерня гулом гула від безлічи ріжноманітних машин, станків, котрі разом, наче по наказу якоїсь вищої таємно или, крутились, совались, наповняючи страшенним шумомї жарке повітря майстерні, проняте горілим маслом і димом. Дрібно стукотіли слісарскі молотки, верещали стругальні різаки, скіглили терпуги, сичали, мов роздратовані гадюкиі приводні реміння, повзучи в гору під саму стелю.
А гень високо під стелею поважно повзав, по прокладених у горі рельсах, здоровенний міст-кран, трясучи своєю ходою всю будівлю майстерні. Кран сей наче те величезне чудовище, про яке розказують у казках, хапав на свій здоровенний гак самі найвелечезні залізні та стальні штуки і переносив їх хутко, легко, немов солому, по-над головами людей і по над машинами туди, куди було треба. Майстерня грюкотІла і стогнала… Тисячі ріжноманітних згуків родились. Тут умірали і знов родились. І хвилювали і висли ті згуки там високо по під шкляною стелею, над головами робітників, котрі немов ті комахи на розруйнованному жиллі, метушились, лазили проміж станків, допомогаючи їм виповняти свою одноманітну роботу.
Приголомшений, придушений сим незвичайним для нього з'явищем, Миколка стояв на однім місці не мов шалений,
