передати увесь свій вогонь купці сих скривджених, збентежених людей, щоб вони, натхненні тим святим вогнем, піднеслись духом, воскресли і заговорили з своїми гнітителями так, як повинно говорити живим…
І от, товариші, я пропоную зробити таку постанову — говорив далі Цурка — вибрати де кілька представників од усіх робітників і послати до администрації заводу, які повинні домогатись від них виконання всіх їхніх обіцянок. Себ-то: зменшення робочого часу, збільшення розцінки, огороди біля усіх станків і машин, відкриття школи для дітей робітників, поліпшення лікарні і зміни лікаря. Поліпшення вентиляції по всіх майстернях, знищення штрапів і трусів біля воріт. А тако ж вимагати ввічливого відношення адміністрації до робітників.
— Чи згодні товариші на се?
— Згодні! Добре! — Гукали всі разом.
— То я пропоную товаришам вибрати представників. Але ще не все, товариші!.. Окрім того доручення представникам треба зауважити, щоб вони заявили там: що доки всі наші домагання не будуть виконані, не один з нас на роботу не прийде!..
Чи згодні, товариши, на се?!..
— Згода! Згода!
— Ну, коли такъ, оббірайте представників!..
Через де-кілька часу представники були вибрані і робітники злі, обурені, з бойовим настрієм, чорною лавою посунули геть з заводу. Завод став і замер… І дивно було дивитись на се величезне мертве чудовище, життя якого разом у одну хвилину було зупинено. Ще де-кілько часу назад дивлячись, як тут кипіла робота, як се чудовище держало біля себе в рабстві де-кілька тисяч людей, недаючи їм ні хвилини жити своїм вільним життям, не даючи навіть думати ні про віщо, опріч послуг для нього, здавалось, що раб чоловік… що власть свою він, яко розумна істота, загубив уже навіки і тепер живе і ворушиться не сам, не по своїй волі, а тільки, по наказу сього мертвого автомата властителя. Але стрепенувся чоловік, розігнув свою спину, зігнену мимохіть, підняв гордо голову і полетіло шкереберть все, що до того часу володіло ним, панувало над ним…
