Сторінка:«Вільна Україна». Число 4. 1906.pdf/40

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 34 —

Чи не будемо ми таким централізмом спріяти буржуазії і бюрократії з одного боку, та затримувати (відносно) економічний розвиток з другого боку?

Відповідь на всі ці запитання нам здається ясною.

Переходимо до останнього пункту резолюції.

Пункт цей каже, що для усунення національного гніту (а істнування його над українською нацією признав і т. Лукашевич), котрий на сам перед повсюду виявляється в справах культури, потрібно всі ці справи, котрі належали державній компетенції, передати до компетенції представницького зібрання національно терріторіальної одиниці.

Мушу трохи спинитися з початку біля „наівности“ нашого ,,критика“.

,,Чим, запитує він: ці „інтереси“ (інтереси развитку продукційних сил і клясової боротьби. М. П.) звязані із знищенням на Україні національного гніту?“[1]

Справді. не знаєш,і чи це така мила і отверта „наівність“ чи такий вже „ортодоксальний“ (в дусі Бернштейна і російських" економістів“) матеріалізм?

Як, запитаємо ми: розвиток продукційних сил і культурний рівень народу не знаходяться в самій тісній обопільно взаємній залежності? А клясова боротьба пролетаріату, що спіраєтьтся на науковий аналіз капіталістичної дійсности в її минулому і сучасному, на науковий соціалізм, немає найтіснійшого звязку з культурним розвитком нації?

Чи може національний гніт не затримує культурного розвитку.

В чому ж тоді виявляється національний гніт і національне питання, що із нього випливає?

Зоставляємо ці запитання для „размышленій” Лукашевичеві, і переходимо до розбору четвертого пункту.

В цьому Четвертому пункті резолюції партія передбачає неминучість національного гніту в буржуазній державі і визнає необхідність його усунення, а політичною формою, що веде до цього, на підставі коллективного досьвіду міжнародньої соціаль демократії і вважає автономію в згоді з такими авторітетами міжнародньої

______________________

  1. В. Ж. № 2 ст. 41.