Сторінка:«Вільна Україна». Число 4. 1906.pdf/52

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
У шахті.

Тут вічна ніч. Але не та,
Що після стомленого сьвіту
Клопітну землю обгорта
У ласці тихого привіту.

Тут вічна ніч. Вона не сни
Несе утішнії людині:
Землі занедбані сини
Помалу гинуть в домовині.

Замісто зірок золотих,
Ночей і вроди, і принади,
В кутках далеких і страшних
Убогі блимають лямпади, —

Неначе шабаш свій мерці
Сюди збірались святкувати,
Й свої смердючі каганці
Де-де забули поховати.

І розійшлись, і чутно стук
Глухий, зловістний в домовину,
Із всіх кутків могильний згук
Жаха незвичную людину…

Тут вічна ніч, тут повно вщерть
Страждання, болісти і муки,
І від'усюди тільки згуки:
Стук-стук! тут ніч! стук-стук! тут смерть!

С. Черкасенко.