Цю сторінку схвалено
У шахті.
Тут вічна ніч. Але не та,
Що після стомленого сьвіту
Клопітну землю обгорта
У ласці тихого привіту.
Тут вічна ніч. Вона не сни
Несе утішнії людині:
Землі занедбані сини
Помалу гинуть в домовині.
Замісто зірок золотих,
Ночей і вроди, і принади,
В кутках далеких і страшних
Убогі блимають лямпади, —
Неначе шабаш свій мерці
Сюди збірались святкувати,
Й свої смердючі каганці
Де-де забули поховати.
І розійшлись, і чутно стук
Глухий, зловістний в домовину,
Із всіх кутків могильний згук
Жаха незвичную людину…
Тут вічна ніч, тут повно вщерть
Страждання, болісти і муки,
І від'усюди тільки згуки:
Стук-стук! тут ніч! стук-стук! тут смерть!
С. Черкасенко.