капітуляціею військової сили російського війська перед японським, але і капітуляцією самодержавїя передъ чужоземною біржою. Вибухи революційного руху, що супроводили або і спричинялись до пораз россійської політики на міжнародній біржі, разгораючись чим далі все з більшою силою, відограли ролю останнього руйнуючого твердиню самодержавія фактора і вкупі з тим могутнього імпульса, що примусив уряд Імператора Миколи ІІ звернутись до випробованих західно-європейськими державами конституційних форм порядкування.
Маніфестом 17 октября формально, установлялася зміна абсолютичної монархії на монархію констітуційну. Але фактичної зміни в державних відносинах маніфест не приніс жодноі. Констітуція опреділяється, каже Ласаль «фактичними відносинами соціальних сил країни»*). І от, коли ми будемо розглядати маніфест 17 октября, як конкретний показчик зміни в відношенню політично-суспільних сил Росії, то мусимо прийти до висновку, що він, хоч і знаменував собою певну побіду революції, але вкупі з тим сьвідчив, що для дальшого усьпіху ії і формального закріплення нових політично - суспільних стосунків, що почали уже увіходити въ життя, вимагалось доведення ії до льогичного кінця. Та замісць зросту ворожої урядові сили після видання маніфесту помічається діфференціація її. Права і привілеї, якими уряд наділяв буржуазні частини населення, були Ѕuі gеnегіѕ «чечевічною похльобкою», за-для якої вони продали справу революції. Обіцявши запровадити в життя констітуційні норми, що відкривали упривілейованим кляcам російського населення можливість проблематичного в істоті своій впливу на державні справи, а тим самим і на більшій усьпіх в зднісненню їхніх клясових интересів, уряд придбав в особі буржуазії посередніх і безпосередніх спільнків в своїй боротьбі з консеквентно-революційними елементами населення. Клясові домагання пролетаріату, вимоги революційних реформ в аграрних відносинах з боку селянства відштовхнули буржуазію від решти революційного народу і спричинились до того, що вона шарахнулась в обійми контр-революції. Гасла революції були, таким чинам, страшним соціалістичним пугалом для буржуазії і тому то, страхаючись їх, як чорт ладону, вона почала галасувати про страшенну шкоду для добробуту країни і «загальнаго визволення» дальшого провадження революції. Таке поводження буржуазії було величезною помилкою з ії боку. Недалекосягла, живучи інтересами лише своїми, вона цим шкодила перш усього собіж таки. Позбавлена можливости глянути ширше на придбання революції, з тих широких перспектив, які відкривались для неї після рішучої побіди останньої, вона не хотіла знати, що політичними свободами, за здобуття котрих з такою самопожертвою бореться пролетаріат, скористувалась би перш усього вона в інтересах збільшення «додаткової вартости». Але въ тім то і полягає прокляття пануючого класу, як вірно зауважив Бебель, що «в рішучий момент він ніколи не виявляє належного розуміння і ніколи не робе того, що йому треба б було зробити»*), Досить було урядові натякнути на суррогат політичних свобод, як російська
__________________________
*) Ласаль „Про суть конcтітуції" переклад І. Ф. 1904 р. вид. Р. У. П.
**) „0 политической стачкҍ“. Стр. 12.
