Сторінка:«Вільна Україна». Число 4. 1906.pdf/66

Огляд закордонного життя.

(І Алгесіраська конференція. ІІ Обопільні услуги. ІІІ Катастрофа в Курієрі. IV Страйк шахтарів у Франції. V Страйк шахтарiв в Сполучених штатах. VI Конгреси робітничих партій в Англії. VII Побіда англійського пролетаріату).

І.

В продовж майже трьох місяців, поки йшла конференція Європейських держав в Алгесірасі, Європі загрожувала грізна небезпека нової війни, на сей раз, між Францією та Германією. Обидві сі держави мають агресивні наміри, що до Африканського материка і економічні інтереси їх, власне інтереси їх пануючих буржуазійних кляс, зустрілися нарешті в Мароко, яке вже було в сфері економічного і політичного впливу Франції. Германія не від того була, щоб „закутим в броню кулаком" зупинити посовування Франції наперед в Африці. Ще торік в апрілі місяці Вільгельм зробив демонстративну подоріж до Марокського султана і, як кажуть, розсипався там перед ним чортиком. Та в той час Франція хоть і переполошилась, що Германія вирве у неї Мароко, але відповісти «належучим» робом заходам Германії не могла, бо союзниця Франції—Росія скандально завьязла на далекім сході. З того часу непорозуміння між Францією та Германією з за переважучої ролі в Мароко все росли. Соціалістичні партії обох держав вживали всі можливі засоби, щоби недопустити до війни, і їх агітація мала велике значіння. Почасти під впливом сеї агітації, почасти під вражінням недавно закінченої російсько японської війни, раніш ніж перейти до развьязання суперечки зі зброєю в руках, і Германія, і Франція згодились на скликання особливої конференції, котра зібравшись в січні, тілько 25 марця закінчила свої роботи. Дякуючи тому, що більшість держав, бравших участь в конференції, власне: Англія, Італія і Росія схилились на бік Франції, Германія майже нічого не виграла з тої бучи, яку вона підняла була з-за Мароко. Конференція, відчиняючи ширше двері інтернаціональному капіталові і інтернаціональній експлуатації в Мароко, визнала все-ж таки перевагу економічних і політичних інтересів Франції, що виявилось конкретно в предоставленню Франції найбільшої долі в складочнім капіталі Марокського державного банку (Франція має три паї із семи, тоді як іньші чотирі держави—по одному пайові), а тако-ж в по-