Сторінка:«Вільна Україна». Число 4. 1906.pdf/67

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 61 —

станові, що поліція в портах Мароко мусе бути по части під начальством французських офіцерів, по части—еспанських, а по части—мішаного персоналю з офіцерів тої і другої національности. Домагання Германії в напрямі цілковитої нейтралізації Франції в Мароко—підтрімувала лише Австрія. Така неспріяюча для Германії групіровка держав, продіктованна для Італії і Англії спільністтю, в даннім разі, економічних інтересів буржуазії сих держав з інтересами буржуазії Франції, а для Росії вигодами, про які річь низче, примусила Германію, хочеш не хочеш, приняти постанови конференції. Даремно Вільгельм з ухарством правдивого пруського юнкера подзвякував шаблею і старався зачепити шпорою свою зарейнську сусідку, даремно, приймаючи з приводу срібного шлюбу вітання від діпльоматичного корпусу і генералітету, він в промові, зверненій до фельдмаршалів, нагадував їм як 35 років тому назад його доблестна армія оправдала себе, — коаліція, що утворилась круг Франції, була остілько імпозантна, що Вільгельм опустив, піднятий вже над Францією, свій закований в броню кулак.

Ся групіровка держав була повною несподіванкою для Германії; в кожнім разі, Германія рахувала на піддержку з боку свого спільника по «тройственному союзу», Італії і з боку Росії. Піддержка останньої для германського уряду розумілась як щось майже обовьязкове за всю ту суму «добрих услуг» воєнного і поліцейсько-шпіонського характеру, зроблених германським урядом урядові російському, як під час війни Росії з Японією, так і в останні часи війни з «внутрішнім» ворогом. Після того-ж, як дійсність показала інше, і германські офіціальні сфери,і буржуазійні кола не могли скрити свого обурення проти спільника і «доброго сусіди». Зі скрежетом зубовним офіціозна і буржуазійна преса Германії видала по адресу російського уряду: так се така нам подяка за наші «добрі услуги», за наші поради в чорні дні; преса обвинувачувала російський уряд в азіятськім коварстві і невдячности. Дісталось і по адресі Італії. «Італія, писала «Vоѕѕіѕсhе Zeitung», дала світові приклад відцурання від щирости і чесної вірности спілці (союзові). Німці незабудуть італьянцям алгесіраських днів!»

Офіціальні сфери Германії, хоч неменч роздратовані зрадою спільника і «доброго сусіди», але в висловленню свого обурення більш умірковані. Германський імператор недвозначно підкреслив своє відношіння до держав, що брали участь в конференції, нагородивши «не в примѣр прочим» австрійського представника на конференції великим хрестом ордена червоного орла. В телеграмі про се, присланій на імя австрійського міністра внутрішніх справ, Вільгельм заявив, що Австрія може в внішніх справах в подібних випадках завше рахувати на подібні-ж услуги з боку Германії.

Алгесіраська конференція виявила тенденцію до нової групіровки великих держав: намічається новий «тройственный союз» буржуазії Франції, Італії і Англії.