ових заводів хотіли зробить похід через головні вулиці, але цього не дала виконать поліція. Полиція взагалі зробила надзвичайні заходи на цей день. В ночі по місті ходили патрулі поліцаїв, з ранку коло воріт кожної великої фабрики стояли полицейські наряди; такі ж наряди були і коло саль, де мали відбутись мітінги. Крім того буржуазія цей рік вжила ще один новий захід в боротьбі з святькуванням першого мая — а власне, багацько фабрик та заводів увільяли на де який час тих робітників, які не прийшли 1-го на работу. В Гамбурзі увільнено таким робом на 10 день коло 8000 чоловік, такі ж увільнення зроблені в Лейпцігу, Бреславлі, та ще в богатьох городах. В Гамбурзі робітники отповіли на це тим, что об'явили посади зміщенних під бойкотом.
Але ще більше було вжито всяких запобігливих засобів та пережито буржуазією страхів перед першим мая у Франції. Тут ще яскравіш виявилась полохлива і жорстока натура буржуазії. У Франції гаслом сьвяткуючих робітників був 8 годинний робочий день; за здійснення його революційним шляхом вже давно велась агітація серед французського пролетаріату. Ще за два тижні до 1-го мая в буржуазійних часопісях кричали про революцію (La Revolution, qui vient) і вимагали від уряду рішучих мір; буржуазія запасалась харчами, щоб не виходить 1-го з хат, або зовсім виїзжала з Парижу. Префект поліції звелів скінчити до 1-го всі роботи на вулицях, а де це було неможливо — прибрати всі матерьяли, які можуть послужити для будування баррікад. Щоб внести розладдя в шереги пролетаріату, буржуазійні кола пустили поговір про таємні звязки робочих організацій з єзуїтами та монархистами. Уряд, в котрім приймають участь радікал Клемансо та соціалист Бріан, пішов тим же шляхом, що й попередні буржуазійні уряди республіки. В Париж на 1-ше мая стягли 90.000 чоловік війська, частина котрого була викликана навіть з франко-германського кордону, а воєнний міністр повідомив генералів, що їм може доведеться 1-го мая „возстановляти“ порядок. Так готовилась буржуазія та уряд до мирного пролетарського сьвята. 1-го мая з ранку багато магазинів в Парижі було зачинено; військо, як висловився префект поліції, заняло всі „стратегичні пункти», на вулицях багатих кварталів — пусто, іноді тільки проходили наряди поліції; над дверима бюро омнібусів, які були на цей день перероблені в перевязочні пункти, маяли стяги з червоним хрестом. В робочих кварталах, навпаки, панувало життя; всюди говір, рух. Три чверті парижького пролетаріату страйкувало і йшло на мітінги. Коло біржі праці, на пляцу Республіки, час від часу проходили маніфестації. В самій біржі відбувся ряд мітінгів, на котрих було ухвалено почати працю тільки
