Сторінка:«З обіймів в обійми». 1923.pdf/12

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Сотрудник: Пише, що польські війська відступили на цілій лінії і евакували всі уряди з наших околиць та що прихід більшовиків неминучий.

Парох: (Усміхається, киває головою). Ну, нічого, нетим. Переглянемо й цю брехливу шматинку. Особливе, (відвертає перший листок часопису) бо й тут має бути звіт ґенерального штабу. Га, що це, нетим? (Читає). „Наше войска одстонпіли на лініе Збруча”. (Іде до карти, зазначує шпильками). Гей, та бо большевики вже справді на давньому кордоні!…

Сотрудник: І за яку годину-дві будуть у нас. Треба бути приготованим на це. Казав мені Голодюк, що що тільки балакав з якимось польським дезертиром, що польські війська вже всі втікли, а там на границі ще тільки один курінь заслонює відворот армії.

Парох: І, хочби й прийшли, нетим, то не на довго. Це маневр, кажу вам, отче і польська армія десь тутечки недалеко причаїлася, нетим. Та такого дасть їм бобу, що аж ну, нетим! Таж це, нетим, прошу вас, отче Ігнатіє, сила, а за тою силою стоїть ще Франція, Анґлія, Америка, Італія і так далі…

Олена: (Приносить на підносі сніданок і ставить на столі). Татку, Юрко прийшов, наш давній пастух. Жде в кухні, чогось потрібує до вас. (Обертається до сотрудника) Добрийдень, отче добродію! А я ще книжки не дочитала. Може вечером зможу вам дати. Чудова річ. Аж плакати хочеться, які то колоди кидали під ноги самі свої. Тай не диво, що такі сумні висліди.

Сотрудник: Нічого. В огні золото прібується. Надією жиймо панно Олено! Та, до побачення, мої панство, бо там у церкві ще хрестини ждуть на мене. Незабаром верну. (Іде до сіней, Оленка йде за ним і вертає).

Парох: (Снідає і переглядає часописи). Гельцю, знаєш ти що, синку, нетим? Це очевидно маневр, але… ануж, нетим, прийдуть, требаби дещо поспря-