Віктор Леонтович : Український науковий Інститут у Берліні.
відповідно до своїх інтересів і потреб. Він один із тих небагатьох, хто цілим своїм життям, працею й думкою на поклик „cлов'янин“ сміло відповів: „людина!“.
Аркадій Животко.
Прага.
Український Науковий Інститут у Берліні засновано в 1926 році з ініціятиви „Товариства Допомоги Українським Емігрантам“, на чолі якого стояла Пані Гетьманова Олександра Скоропадська.
Для забезпечення матеріальної бази Іституту склалась Громада Допомоги Українській науці та Культурі, що виділила з себе кураторію. На чолі кураторії став тодішній військовий міністер Німеччини генерал Гренер, а до складу її ввійшли представники німецького вченого світу, професори: М. Зерiнг, М. Фасмер, С. Келлєр. З українського боку ввійшли: О. Скоропис-Йолтуховський, д-р В. Коростовець та професори Д. Дорошенко й І. Мірчук.
Дня 10. XI. 1926 р. відбулося врочисте відкриття Інституту в присутності представників німецького уряду та вченого світу й членів української колонії. Як українські, так і німецькі суспільні кола прийняли теплу участь у відкритті Інституту. Надійшла значна кількість привітань від різних українських установ і організацій, як із меж Західньої України, так і з різних осередків української еміграції.
Мета та завдання Інституту були такі: 1. Поглиблення та розвиток наукових дослідів на полі українознавства. 2. Інформація німецьких та взагалі закордонних наукових кіл про культурні течії та господарський розвиток в Україні. 3. Поширення здобутків західньоевропейської науки та культури серед українського громадянства. 4. Спеціальне досліджування культурних зв'язків України з закордонним світом ( особливо з Німеччиною) у минулім і сучаснім. 5. Підтримка молодих учених уділюванням їм стипендій.
Наукова діяльність Інституту розвивалася програмово. З метою інформації німецького загалу про окремі питання українознавства систематично організувались ув авдиторіях Берлінського університету окремі доклади німецькою мовою. Ці доклади читали як звичайні професори Українського Інституту, так і інші українські та німецькі вчені. З огляду на їх інформаційний характер і те, що вони призначалися для ширшої авдиторії, всі доклади мали синтетичніший характер.
Одночасно відбувалися в Інституті щотижнево публичні наукові доклади українською мовою. Вони присвячувались звичайно спеціяльнішим проблемам українознавства й призначались для поглиблення й роз'яснення цих проблем та для підготовки наукового доросту.
Інститут провадив і регулярні курси українською мовою з на
