польського національно-визвольного руху[1] У польських жіночих товариствах "Ognisko kobiet", "Czytelnia dla kobiet" і ін. брали участь і жінки-украінки. Організаційна побудова і практична діяльність жіночих товариств на західноукраїнських землях йшла у руслі жіночого руху в Австро-Угорщині, інших західноєвропейських країн.
Характер, перших жіночих організацій, що діяли в Галичині і Буковині, визначався передусім особливостями розвитку тогочасного суспільства. Доволі численну групу творили клерикально-доброчинні жіночі організації, їх підтримували церква, офіційні світські кола, частина національної інтелігенції. Правда, у публікаціях учасниць жіночого руху того часу подібні товариства навіть не розглядались в рамках руху за емансипацію жінки.
Однією з перших жіночих організацій в Галичині було москвофільське "Общество русских дам" у Львові. Спочатку у 1873 р. було створене "сестринство" при львівській Успенській церкві, метою якого було піклування про оздоблення храму. У 1879 р. "сестринство" було офіційно зареєстроване як "Общество русских дам". Члени товариства бачили своє завдання у просвіті української молоді, у доброчинних акціях[2]. Діяльність товариства офіційно підтримував митрополит Йосип Сембратович. За статутом членом товариства могла бути кожна жінка-українка, а також жінка іншої національності, одружена з українцем. Членами товариства були представники москвофільської інтелігенції міста, тісно пов'язані з церковними колами. Серед основних тем ідейних суперечок на засіданнях товариства, особливо в перші роки, було так зване мовне питання. Суперечки розгорталися навколо написання двох "с" у слові "русский". У нарисі історії товариства, виданому до 25-річного ювілею, відзначили, що ця суперечка стала ледве чи не головною перешкодою для успішної роботи товариства[3].
Сфера практичної діяльності товариства обмежувалась організацією виставок, балів, вечорів і інших розваг для порівняно вузького кола міщан. На фонди товариства існував невеликий пансіон для 6 учениць, а також школа крою і шиття для 16 дівчат. У 1906 році товариство мало 240 членів[4]. І.Франко відзначав, що "Общество русских дам" у Львові зробило
- ↑ Bałabonówna A. Lwowianki w roku 1863. — Lwów, 1932; Bruchnalska M. Ciche bohaterski. Udział kobiét w Powstaniu Styczniowem (Materjały). — Miejsce Piastowe, 1932-1934; Трусевич C.M. Участие женщин Галиции в польском национально-освободительном движении конца 50-начала 60-х гг. XIX в. // Вопросы первоначального накопления капитала и национальные движения вславянских странах. — М.,1972. — С.128-135.
- ↑ История общества "Русских дам" во Львове (Написал один из трех). — Коломия, 1905. С.9.
- ↑ Там же. — С.17.
- ↑ Отчет о деятельности Правящего Совета Русских женщин во Львове. — 1906. — С.2.
