Сторінка:«Україна в минулому», 1992. – №1.pdf/106

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

підтримкою церковних обрядів[1]. Ідейні протиріччя в товаристві посилились після втручання у його діяльність консервативно-клерикальних, зокрема москвофільських сил краю. Народовці на початках доброзичливо ставилися до ініціатив товариства, але з часом перейшли до засудження його організаторів за так звані "ізми", тобто соціалізм, радикалізм та ін.[2]. У цей складний період існування товариства його активно підтримав І. Франко, М. Павлик. Але в кінцевому результаті більшості вдалося переорієнтувати роботу товариства. У 80-х роках XIX ст. жіноче товариство в Станіславі перейшло майже виключно до доброчинної і філантропічної роботи. У другій половині 80-х років товариство переживало період занепаду. Так, у 1891 р. воно нараховувало лише 15 членів[3]. У наступному десятилітті товариство дещо активізувалося. Домінуючим у роботі було збирання пожертв на матеріальну допомогу бідним ученицям, а також для роботи з дітьми[4].

У 90-і роки XIX ст. у багатьох містах виникли нові жіночі організації. У 1893 р. був створений "Клуб русинок" у Львові і "Жіночий кружок" в Коломиї, у 1894 р. "Жіноче товариство" в Городенці і москвофільське "Общество русских женщин" на Буковині, у 1896 р. "Жіночий кружок" в Тернополі, у 1901 р. "Жіноча читальня" в Долині, "Кружок українських дівчат" у Львові з філіями на провінції, у 1903 р. жіночі товариства в Бережанах і Рогатині. Характер діяльності цих організацій переважно співпадав з характером роботи більшості жіночих організацій Австро-Угорщини. Найсуттєвішою особливістю українських жіночих організацій було поєднання суто феміністичних, доброчинних цілей з національно-визвольними стремлениями.

Знайомство великої групи членів громадських організацій, в тому числі жіночих, з досвідом чеського жіночого руху під час подорожі в Прагу на промислову виставку у 1891 р. стало поштовхом до створення львівського "Клубу русинок"[5]. Головою товариства стала Г.Шухевич. Статут, так визначив мету діяльності: створити центр інтелектуального життя, оживити духовний світ українок, зміцнити і підняти в них національний дух, розбудити в їх середовищі потребу міцного товариського життя[6]. Клуб планував знайомити жінок з художньою і науковою

  1. ↑ Павлик М. Перші ступні русько-українського жіноцтва //Твори. - Київ, 1985. - С.299; Франко І. Українська альманахова література // Зібрання творів у 50 томах. - Київ, 1980. Т.27.-С.107.
  2. ↑ Кобринська Н. Жіноча справа // Наша доля. - Стрий, 1893. - Кн. І. - С.2.
  3. ↑ Народ. - 1891.-№ 20-21. - С.283.
  4. ↑ Діло,- 1897.-№ 158.
  5. ↑ Жінка. - 1935. - № 5. - С.2.
  6. ↑ Діло. - 1892. - № 119.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:«Україна_в_минулому»,_1992._–_№1.pdf/106&oldid=465354