У 1901 р, у Львові було утворено "Кружок українських, дівчат", метою якого було сприяти самоосвіті жінок, розбудити інтерес до громадського життя, готувати своїх членів до роботи на громадській ниві[1]. Головним обов'язком членів проголошувалося проведення культурно-просвітньої роботи, в тому числі і серед селянок. Голова гуртка Н. Будзиновська і секретар Д. Шухевич у журналі "Молода Україна" опублікували програму організації. "Кружок українських дівчат" домагався розбудови системи жіночої освіти.
У 1909 р. у Львові замість "Клубу русинок" і "Кружка українських дівчат" була утворена "Жіноча громада", яка прагнула охопити всі види діяльності попередніх організацій. У програмі товариства основною проголошувалася культурно-просвітня, виробничо-комерційна, добродійна робота серед українських жінок. Найкращими формами товариство вважало організацію лекцій, зборів, бібліотек, читалень, театральних вистав, видання періодики і книжок для жінок, створення притулків для сиріт і бідних, дошкільних дитячих закладів, пансіонатів для учнів, майстерень, магазинів, економічних союзів, шкіл і курсів ведення господарства і домашніх промислів[2]. Товариство вело боротьбу за політичні, зокрема виборчі права жінок[3]. Воно скликало віча (наприклад, 1906, 1910 рр.), збирало підписи під відповідними петиціями. Активістками "Жіночої громади" були М. Білецька, К. Малицька, О. Будзиновська і ін. З ініціативи К. Малицької було створено фонд "На потреби України" у 1912 році, який дав першу значну допомогу організації Українських Січових Стрільців.
У 1898 р. на Буковині була створена "Жіноча громада". Товариство мало свої філії у багатьох містечках і селах. У 1911 р, таких філій на Буковині було 14, нараховували до 600 членів. Статут передбачав, що членом організації могла бути кожна жінка-українка, незалежно від соціального стану[4]. "Жіноча громада" організовувала дитячі садки (охоронки), притулки для сиріт, кравецьку майстерню, школу крою і шиття, бурсу для дівчат, майстерню народного мистецтва (вишивка). Буковинська "Жіноча громада" була учасником виставок народного промислу у Чернівцях (1912 р.), у Відні (1912 р.), Гаазі і Києві (1913 р.).
Жіночі товариства прагнули урізноманітнити форми роботи. З ініціативи жіночих товариств на початку XX ст. було утворено товариства "Труд", "Опіки над служницями", "Вакаційних осель" і "Українська захоронка”. Членами цих товариств були переважно жінки.
