Сторінка:«Україна в минулому», 1992. – №1.pdf/22

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Варшавському сеймі 1562-1563 рр. вони були визначені Сенявському на праві "голого доживоття“.

Намагання шляхти узурпувати королівські маєтки яскраво проявилося якраз у діяльності Сенявських. Не задовільнившись правом "голого доживоття“, вони добилися у короля права перетворити частину королівщин у свої шляхетські, дідичні і спадкові володіння. Якщо в люстрації 1564 р. села Росохатець, Мовчанівка, Хмелиська[1] виступали як королівські в посесії Яна Сенявського на праві "голого доживоття“, то у люстрації 1570 р. прямо зазначалось, що "пан Сенявський показав декрет короля, виданий на Люблінському сеймі 1569 р., за яким названі села стали дідичними і від люстрацій є вільними"[2]. Мабуть, король ішов на поступки землевласникам з огляду на нестабільне зовнішнє і внутрішнє становище Речі Посполитої. Втім, вже на початку XVII ст., як свідчить люстрація 1629 р.[3], названі села були знову повернуті до королівського домену. Вірогідно, король свідомо йшов на вигідну для магнатів зміну прав власності, знаючи, що пізніше йому вдасться повернути ці права.

На південному сході від Тернополя магнати Потоцькі володіли 6 посесорськими маєтками: містечком Борки і п'ятьма селами. Розміри "держави“ протягом др. пол. XVI ст. залишилися незмінними.

Використовуючи відсутність контролю за своїми діями з боку урядовців, Потоцький у 1567 р. заснував на королівських грунтах нове село Дзвончики. Власне, протидії королівського двору не було тому, що король також був зацікавлений в розширенні своїх володінь, тим більше, що "кварта“, хоч і не регулярно, та все ж ішла в державний скарб.

Необхідно відзначити, що, починаючи з 60-х рр., держава все-таки примушувала посесорів сплачувати податок. Згідно з даними люстрацій др. пол. XVI ст., наприклад, з маєтків Теребовельського староства, які знаходилися в "державі“ Потоцьких, королівський скарб отримав у 1564 р. 1031 золотий, в 1570 р. - дещо менше.

Велике феодальне землеволодіння представлене також магнатським родом Баворовських. У 1564 р.-1581 рр. вони володіли селами Городниця, Голківці, Сороцьке, Ходоровичі. Як і Струси, Баворовські тримали королівщини відповідно до "старих сум“. Фактично таких маєтків королівський двір не отримував ніяких прибутків. Характерно, що в більшості випадків землевласники експлуатували ті поселення, які безпосередньо прилягали до їх

  1. Жерела. - Т. 7. - С. 133-135.
  2. Там же. - Т. 1. - С. 135.
  3. Львівська наукова бібліотека АН України ім. В. Стефаника (відділ рукописів). Ф. 9. - Спр. 247. - Арк. 129.