шляхтичів. Кожен з них володів всього кількома селянами. Так, у 1559 р. Дмитрій Мединський є власником "підданих Мар’яна, Максима, Макара, Василя"[1]. Ян Честиловський в інвентарному описі своєї частини с.Іванівки виступає посесором 5-ти підданих[2]. В цілому мастку йшла інтенсивна зміна землевласників. 1559 року Ян Честиловський відступає від свого права на частину села на користь Попілька за 2000 золотих[3]. В 1574 р. Якуб Честиловський вводить у володіння частиною села Андрія Дубанєвського[4].
Загалом у 8 поселеннях налічувалось 37 представників дрібної шляхти. Її доля в приватношляхетському володінні була найменшою і становила лише 6,83%.
Проаналізувавши всі п'ять видів приватношляхетського землеволодіння, отримуємо остаточні дані про співвідношення різних категорій шляхетського стану у феодальному землеволодінні:
Категорія шляхетського стану | Кількість родів | % до загальної кількості родів | кількість поселень у приватному володінні | % до загальної кількості поселень |
---|---|---|---|---|
Магнати | 2 | 2,76 | 24 | 20,51 |
Велика шляхта | 8 | 10,79 | 48 | 41,25 |
Багата шляхта | 18 | 25,67 | 18 | 15,18 |
Середня шляхта | 10 | 10,79 | 19 | 16,24 |
Дрібна шляхта | 37 | 50,00 | 8 | 6,83 |
Загалом | 74 | 100 | 117 | 100 |
На долю церковного землеволодіння припадало порівняно небагато сіл. Шляхта старалася не допустити зростання церковної власності. Вже на сеймику у Вишні 1590 р. вона намагалася добитися закону, що дозволяв би монастирям купувати землю тільки на основі спеціального рішення. Такі вимоги повторювалися і на кількох