Сторінка:«Україна в минулому», 1992. – №1.pdf/32

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

шляхтичів. Кожен з них володів всього кількома селянами. Так, у 1559 р. Дмитрій Мединський є власником "підданих Мар’яна, Максима, Макара, Василя"[1]. Ян Честиловський в інвентарному описі своєї частини с.Іванівки виступає посесором 5-ти підданих[2]. В цілому мастку йшла інтенсивна зміна землевласників. 1559 року Ян Честиловський відступає від свого права на частину села на користь Попілька за 2000 золотих[3]. В 1574 р. Якуб Честиловський вводить у володіння частиною села Андрія Дубанєвського[4].

Загалом у 8 поселеннях налічувалось 37 представників дрібної шляхти. Її доля в приватношляхетському володінні була найменшою і становила лише 6,83%.

Проаналізувавши всі п'ять видів приватношляхетського землеволодіння, отримуємо остаточні дані про співвідношення різних категорій шляхетського стану у феодальному землеволодінні:

Питома вага магнатів та шляхти у приватному землеволодінні Теребовельського повіту др. пол. XVI ст.
Категорія шляхетського стану Кількість родів % до загальної кількості родів кількість поселень у приватному володінні % до загальної кількості поселень
Магнати 2 2,76 24 20,51
Велика шляхта 8 10,79 48 41,25
Багата шляхта 18 25,67 18 15,18
Середня шляхта 10 10,79 19 16,24
Дрібна шляхта 37 50,00 8 6,83
Загалом 74 100 117 100
Церковне і війтівсько-міське землеволодіння.

На долю церковного землеволодіння припадало порівняно небагато сіл. Шляхта старалася не допустити зростання церковної власності. Вже на сеймику у Вишні 1590 р. вона намагалася добитися закону, що дозволяв би монастирям купувати землю тільки на основі спеціального рішення. Такі вимоги повторювалися і на кількох

  1. ЦДІАЛ, - Ф. 17. - Оп. 1. - Од. зб. 90. - Арк. 129.
  2. Там же. - Од. зб. 7. - Арк. 136.
  3. Там же. - Од. зб. 90. - Арк. 221.
  4. Там же. - Од. зб. 8. - Арк. 116.