Олег Мальчевський
Сучасна історична наука зосереджує головну увагу на пошуки причинних зв'язків між подіями і явищами минулого. Її завдання полягає в тому, щоб не лише констатувати факти, але й пояснювати їх у широкому контексті історичної закономірності, внутрішньої логіки розвитку подій.
Еволюція проблематики, пов'язаної з історією нобілітету України, показує напрями наукових досліджень, які зумовлені потребами часу. Історики першої половини XIX ст. вже не задовільнялися вивченням зовнішньої емблематики (гербів і генеалогій). Вони намагалися простежити виникнення привілейованого стану. Наприкінці ХІХ – початку XX ст. на зміну генетичному підходові на перший план стає правовий аспект проблеми. У цей час досліджуються процеси закріплення станових прав, обсяг привілеїв і суспільних обов'язків окремих груп і прошарків нобілітету. Нова хвиля зацікавленості історією шляхти спостерігається у повоєнний час. В кінці 50-х – на початку 60-х років формулюються якісно нові ідеї і проблеми. Серед них — майнова й етнічна структура та демографія нобілітету; стосунки шляхти з іншими станами, її роль у політичному, господарському та економічному житті; ментальність нобілітету, прошарки шляхти в контексті розвитку культури того часу та ін.
Особливо важливим і складним є коло питань, які пов'язані зі становою свідомістю української шляхти, лицарський (суто військовий) аспект якої ми спостерігаємо в середовищі козацтва. Дослідження механізму поведінки лицаря-шляхтича, системи його духовних цінностей і критеріїв підходу до них, процесу формування його елітарної свідомості вимагає об'єктивного підходу дослідників.
Однаковою мірою це стосується і релігійної свідомості. Прийшов час принципово переглянути тезу про тотожність етнічного (українського) і конфесійного (православного) моментів. В обстановці політичних кон'юктур, підсилених відсутністю власної державності, з культурних, родинних, зрештою, суб'єктивно-індивідуальних причин носіями етнічної свідомості на Україні могли бути не тільки православні чи уніати, але й протестанти (роди Гойських, Чапличів, Немиричів), католики (Станіслав Оріховський)[1].
- ↑ Яковенко Н.М. Українська шляхта XV-XVII ст.: до постановки проблеми // Проблеми української історичної медієвістики. Методичні рекомендації. Теоретико-практичні розробки (Кам'янець-Подільський, травень 1989 р.). - К., 1990. - С.87.
