42
Олег Мальчевський
мовою. Це характерно як для прихильників, так і для противників уніатської церкви[1]. Ще не сформована остаточно українська літературна мова, а також і літургійна, поступаються місцем мові польській, в історії якої закінчується власне епоха Ренесансу, бурхливого розквіту. У XVII ст. польська мова опановує майже всю українську літературну творчість. Як стверджує Р. Лужний у своїй роботі про засновників Києво-Могилянської академії, цей вплив був такий великий, що тривав довше, ніж адміністрація Речі Посполитої на деяких територіях[2].
Слід відзначити, що в середовищі української шляхти було немало і захисників рідної мови. Вони вимагали від польського уряду дотримання поваги до української мови, замінюючи відповідні пункти в посольських інструкціях. Такі документи збереглися з 1571, 1576, 1606, 1632, 1638 рр.[3] Подібним чином проводили свою пропагандистську діяльність і представники православного духовенства, які особливо наполегливо дотримувалися рідної мови[4].
Таким чином, завдяки опорові, що чинили православна шляхта і духовенство наступу полонізації, українську мову вдавалося зберігати.
Цікаво відзначити, що жінки піддавалися впливові польської мови повільніше, ніж чоловіки. Про це свідчать їхні заповіти, занесені до судових книг. Більшість з них написані українською мовою[5].
Очевидно, все ж таки домашньою мовою української шляхти залишилася українська. Можна зробити висновок про двомовність української шляхти, принаймі тої частини, яка залишилася вірна православ'ю. Цю тезу можна підкріпити кількома прикладами — Адам Кисіль, Йоахім Єрліч, Юрій Немирич, проаналізувавши їх підписи під кількома актами. Крім цього, серед автографів деяких представників родів Невмержицьких, Трипольських, Пашинських, Виговських знаходимо приклади вживання як латинської азбуки, так і кирилиці[6].
Великий вплив на формування культурно-мовних відносин в Україні мала конфесійна структура системи освіти. Безпосередньо після Люблінської унії разом із занепадом православної церкви занепадають і православні школи. В цій ситуації монополістами в
- ↑ Chynczewska-Chennel T. Op. cit. — S. 58.
- ↑ Див.: Łużny R. Pizarze kregu Akademii Kijowsko-Mohylańskiej a literatura polska // Zeszyty naukowe UJ. Prace historyczno-literackie. — Kraków, 1966. — N 11.
- ↑ Chynczewska-Chennel T. Op. cit. — S. 60-61.
- ↑ Ibidem.
- ↑ Памятники, издаваемые Временной комиссией для разбора древних актов (далее — Памятники). — К., 1846. — Т. 1. — Отд. 1. — С. 67, 71, 81; Архив ЮЗР. — К., 1883. — Ч. 1. — Т. 6. — С. 405.
- ↑ Голубев С. Т. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники. — К., 1883. — Т. 1. — С. 365-367; Архив ЮЗР. — Ч. 2. — Т. 1. — С. 341-342, 347-348.
