тільки в середині XIX ст. в одному з російських журналів[1].
Починаючи з "Літопису" Д. Зубрицького, можна говорити про початок. систематичних наукових досліджень з історії братства.
Своєрідна форма твору, що нагадувала манеру середньовічних хроністів, зумовила рівночасно як переваги, так і недоліки роботи. Така структура літопису допомагала рік за роком відтворити реальну історичну діяльність братства без широких коментарів і пояснень. Коло розглянутих документів охопило стільки матеріалів, що не замикалось тільки на братстві, а виходило на історичний простір України, і Галичини зокрема.
Дух "Літопису" просякнутий ідеєю боротьби братства з католицьким впливом на захист православної віри - як визначальної для всієї історії організації. Ця думка пізніше стане загальноприйнятою і ніхто з істориків на візьме її під сумнів.
У першій роботі про братство було поставлено питання про корені братської організації. Д. Зубрицький глибоко у віках бачить докази існування Успенського братства. Подаючи першу згадку про міську церкву Успення Пресвятої Богородиці, автор "Літопису" вважає, що тоді вже існувала братська організація[2]. Правда, документів, датованих до середини XVI ст., Д. Зубрицький не наводить, і це дало змогу наступним дослідникам піддати критиці це твердження.
Автор "Літопису" дає широку картину діяльності Львівського братства кінця XVI - початку XVII ст. Особливий інтерес привертають сторінки, присвячені аналізові суспільних процесів напередодні присвоєння братству чину Патріаршої Ставропігії. Добре охоплені Д. Зубрицьким взаємні стосунки братчиків з львівським єпископом Гедеоном Балабаном, боротьба братства за релігійно-культурну рівноправність. Наводиться багато прізвищ старійшин, визначається кожний важливий факт вступу до братства православного магната. Але незважаючи на це, автор показує, що основу організації становили львівські міщани і передміщани[3]. Ця оцінка також пізніше утвердилася в історичній літературі.
Заглядаючи вперед, варто сказати, що ціла епоха в історії братства з моменту переходу на греко-католицький обряд і до часу утворення на основі братства Ставропігійського інституту (1708-1788 рр.), залишається до цього дня майже нерозкритою. Як не дивно, "Літопис" Д. Зубрицького стоїть одинаком, поряд з яким не можна поставити якусь іншу працю з історії Львівської Ставропігії в
