Сторінка:«Україна в минулому», 1992. – №1.pdf/74

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

час першого поділу Польщі в 1772 р., західні і східні українські землі становили цілком відмінні господарські одиниці, котрі поступово втягувалися до різнорідних внутрішніх чужинецьких ринків. Довготривале перебування українських земель під неоднаковими впливами внаслідок покраяності української етнічної території кордонами інонаціональних держав позначилось не лише на політичному та культурному, але і економічному обличчі України.

Політично-географічне розташування українських земель між Польщею і Росією — двома перспективно агресивними країнами, для котрих володіння цими землями та їхніми ресурсами було життєвонеобхідними питаннями[1], остаточно визначало історичну долю українського народу. В XVI-XVII ст. політична перевага Польщі у Східній Європі значною мірою опиралась на володінні просторами України. Коли ж у результаті Хмельниччини утворилась Гетьманщина, яка за умовами Переяславської ради була приєднана до Московського царства, у Східній Європі наступило перегрупування сил на користь останнього. Це й привело до переростання колишнього царства у Російську імперію, котра насамперед експропріювала від України всі найвигідніші торговельні комунікації та ринки збуту в економічному плані.

Визвольна війна середини XVII ст. під проводом Богдана Хмельницького майже на ціле десятиліття дала змогу дещо зконсолідувати розчленовані землі, хоча, як і кожна війна, не сприяла інтенсифікації, скажімо, торговельних контактів. Наприклад, на час військових дій припинилось традиційне постачання України, зокрема, прикарпатською сіллю[2].

Військово-політичний альянс з Московщиною, який набув юридичного оформлення у "Березневих статтях" 1654 р. Б. Хмельницького, спричинив глибокі зміни в економічному статусі України. Поступово, із рівнозначного партнера і союзника, Україна стала перетворюватись на інтегральну частину Московського царства а пізніше — Російської імперії[3], яка з кожним роком все більше і більше обмежувала українську автономію на Лівобережній Україні. Проте більшість українських земель на правому березі Дніпра продовжували перебувати під владою магнатсько-шляхетської Речі Посполитої. Спроба Б. Хмельницького об'єднати під своєю булавою

  1. Рудницький Степан, Політична географія України. — Одеса, 1943 (2-е вид. / З передм. Л. Биковського). — С. 31.
  2. Крип якевич І. П. Богдан Хмельницький. — Львів, 1990. — С. 213.
  3. Відомо, що назву "Русь" (по-грецьки "Росія") почали вживати за наказом царя лише після Полтавської баталії 1709 р. З 1721 р. колишня Московія стала офіційно іменуватися Російською імперією.