Ярослав Дашкевич
Цілком закономірним є бажання істориків середньовічних міст України поширити джерельну базу досліджень — чи шляхом розшуку невикористаних досі писемних джерел або нової інтерпретації давніше вже відомих, чи при допомозі археологічних розкопок. До поверхово досліджених або й взагалі навикористаних джерел треба залічити складені східними мовами. Окрему категорію становлять джерела вірменською та вірмено-кипчацькою мовами, що були розмовними, канцелярськими і літературними для вірменських поселенців, які з'явилися на території України не пізніше 80-90 рр. XI ст.
Хронікерські, документальні й епіграфічні дані свідчать, що вірмени поселилися у Львові незабаром після його заснування в середині XIII ст. В місті, яке швидко зайняло ключову позицію на львівському торговельному шляху Європа-Азія, вірмени отримали окремий квартал, користувалися самоврядуванням і релігійними свободами. Поселенці займалися міжконтинентальною торгівлею, що стала підставою їх збагачення. Вони розвивали певні види ремесел, зокрема художніх.
Вірменські та вірмено-кипчацькі джерела другої половини XIII-XIV ст. стосуються, в першу чергу, минулого колонії. Вони кидають одночасно деяке світло на історію самого міста, як періоду Галицько-Волинської держави (1256-1349 рр.), так і наступного перехідного часу (1349-1387 рр.). Події, пов'язані зі Львовом, відбилися в 5 документах, 2 хроніках та 2 пам'ятках епіграфіки. Документи і написи складено старовірменською мовою, грабаром, з невеликими домішками розмовної мови. Один документ було виготовлено у Львові, 4 - далеко за його межами: у Малій Азії, на території Кілікійського королівства (львівська вірменська громада підпорядковувалася в церковному відношенні католікосові, що мав осідок у Сісі, теперішньому Козані). Хроніки написані вірмено-кипчацькою мовою (практично тотожною з тогочасною кримсько-татарською), яка остаточно запанувала у львівській колонії в 20-30-х рр. XVI ст. При висвітленні подій до XIV ст. включно хронікери використовували синхронні документальні й, можливо, нарративні джерела.
Необхідно згадати, що під помилковою назвою "вірменських джерел“ в історичній, а також науково-популярній літературі згадуються писемні пам'ятки дуже сумнівного походження (пізні фальсифікати), не вірменські ні за мовою, ні за формальним
