істот у світах сансари. Мета буддійського вчення — прорвати ланцюг, пробудити розум, досягти просвітлення. Праворуч вгорі, за межами колеса в пазурах чудовиська, розміщено зображення Будди Шакьямуні, який не тільки сам звільнився від пут сансари, але й показав шлях іншим. Про це засвідчує малюнок восьмирічного колеса (у протилежному від Будди куті), що символізує проповідь у Бенаресі, коли він вперше повернув колесо — розповів про своє вчення. Під цим колесом — вірш тибетською мовою про шлях до звільнення: “Той подолає усіх злих духів,// Хто, як Великий слон із дому Дзмбудвіпи, // Ввійде до вчення Будди,// Повністю очиститься і досягне іншого берега”. Російською мовою передано, мабуть, калмицьке (монгольське?) читання: 1) “Бурханъ Шиджемуни” (Будда Шакьямуні); 2) під тибетським віршем напис — “Избавление”; 3) “Мангисъ” (Мангус) — чудовисько, яке тримає колесо в пазурах; 4) “Даянчи” — аскет. Як конкретна мета: намагатися просвітлення (це в ідеалі), але можна прагнути до народження у чистій чи щасливій землі.
У буддійській міфології Дебачан (Сукхаваті), або “Щасливу землю”, створив Будда Амітабха, згідно з його власною обітницею в іпостасі бодхісатви на ім'я Дхармакара. Опис “поля будди” (санскр. буд- дакшетра) Амітабхі вміщено у тексті Сукхаватів'юхасутра (ІІ–ІІІ ст.). У “Щасливій землі” існує тільки два світи: світ людей та світ богів, всі інші світи сансари відсутні. Ті, хто народжується в Сукхаваті, не знають скверни материнського лона, оскільки відроджуються із лотосів у ставах праведників у присутності будди Амітабхи. Народженню у благій землі Сукхаваті сприяє також іржання міфічного коня, котрий переносить туди віруючих, його звучання відтворюється одним з музичних інструментів, що ними користуються під час окремих обрядів.
Протягом пошуку пам'ятників, що були ототожнені Ю. М. Реріхом у колекції музею, вдалося виявити два музичних інструменти, які мають відношення до М. К. Реріха — батька Юрія. Свідченням цього є металева табличка, прикріплена до одного з інструментів, з написом: “Глубокоуважаемому Н. К. Рериху от П. К. Козлова. С.-Петербургъ. 1913 годъ”. Зовнішнім виглядом інструменти нагадують канглінг — духовий інструмент, звук якого, за переказами, відтворює іржання чудесного коня, що допомагає праведникам потрапити в Дебачан. І М. К. Реріх[1] і П. К. Козлов[2] під час своїх мандрівок по Центральній Азії звертали увагу на роль і значення музичних інструментів, як у буддійських службах, так і в повсякденному житті. Кожен з них записав досить цікаві перекази про духові інструменти, підсумовуючи які можна сказати: 1) інструмент кличе вчителя, який несе нове вчення; 2) звук інструмента, що відтворює іржання чудесного коня, сприяє перене-
