Сторінка:«Україна в минулому», 1996. – №8.pdf/163

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

присвятив декілька окремих досліджень: “Загадки горцев Северного Кавказа. Таулу элберлэ” (Учёные записки Пятигорского государственного педагогического института. — 1957. — Т. 15), “Вопросы синтаксиса балкарского языка” (Там же. — 1966. — Т. 21) і “Балкарский язык и его диалекты” (Rocznik Orientalistyczny. — Warszawa, 1975. — Т. 37. — № 1). В. Й. Філоненко — автор першої в світі наукової граматики балкарської мови (Грамматика балкарского языка. Фонетика и морфология. — Нальчик, 1940)  а також головний автор і редактор фундаментального тому “Материалы и исследования по балкарской диалектологии, лексике и фольклору” (Нальчик, 1963), авторство якого (що характерно для умов, в яких довелось працювати вченому) він був змушений відстоювати шляхом судового процесу.

Свідченням іраністичної лінії досліджень В. Й. Філоненка є, насамперед, укладена ним “Персидская хрестоматия. Ч. 1.” (Симферополь, 1922). Арабістичні задуми В. Й. Філоненка залишились нереалізованими. Зібравши у Балкарії колекцію арабських релігійних текстів, він мріяв провести детальний текстологічно-лінгвістичний аналіз з метою визначити ті зміни, які внесли в них північнокавказькі переписувачі. Свої арабістичні й іраністичні знання вчений широко використовував у дослідженнях орієнталізмів російської лексики, а також в ономастичних працях.

Цих ономастичних екскурсів було небагато, однак всі вони характерні оригінальною постановкою питання і самостійним вирішенням проблем. Тут слід згадати праці: “К вопросу о происхождении и значении слова “тат” (Известия Таврического общества истории, археологии и этнографии. — Симферополь, 1928. — Вып. 2), “К вопросу о происхождении и значении термина "Уфа”” (Учёные записки Пятигорского государственного педагогического института. — 1957. — Т. 15), “К вопросу этимологического анализа тюркских гидронимов Крыма” (Там же. — 1963. — Т. 28), “К вопросу этимологии названий Эльбрус и Шат” (Учёные записки Пятигорского государственного педагогического института иностранных языков (русский язык и литература). — 1967).

Була ще одна сторінка діяльності В. Й. Філоненка, якою він гордився — вона відображала його глибоку повагу до своїх предків і української культури. Ще 1914 p., коли в Україні було заборонене святкування століття з дня народження Т. Шевченка, він надрукував в далекій Уфі статтю про великого поета (Уфимский вестник. — 1914. — № 45). У Сімферополі “свій” Кабінет сходознавства він уважно комплектував україномовною науковою літературою. Попри майже непереборні перешкоди і ризик, В. Й. Філоненко розшукав у Долинську біля Нальчика, на закритій території могилу класика української літератури Марко Вовчок — для цього йому довелося перелізти через таємничий паркан, який оточував дачу, що перебувала у віданні НКВС. Завдяки професору могилу упорядкували, встановили погруддя. Він став ініціатором відкриття бібліотеки-музею Марко Вовчок у