Сторінка:«Україна в минулому», 1996. – №8.pdf/165

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

той час близько двох десятків. У “Библиографическом словаре советских востоковедов” (Милибанд С. Ук. соч. — Ленинград, 1977) для В. Й. Філоненка взагалі не знайшлося місця. Цінне й добросовісне дослідження угорського сходознавця Е. Шюца, присвячене кримським татам — “The Tat People in the Crimea” (Acta Orientalia Hung. — Budapest, 1977. — T. 31. — № 1), наприклад, було написане без врахування тих не менш добросовісних і цінних відомостей, які ще в 1927 р. повідомив В. Й. Філоненко. Навіть дуже тепло (але й похапцем) написаний некролог В. Й. Філоненку, що вийшов з-під пера відомого російського тюрколога М. Баскакова (Советская тюркология. — Баку, 1977. — № 5), рябіє помилками. Дійсно щасливим збігом обставин треба вважати те, що на тонкі фонетичні спостереження В. Й. Філоненка над балкарською мовою звернув увагу О. Пріцак у статті “Die ursprünglichen Vokallängen im Balkarischen” (Jean Deny Armağan. — Ankara, 1958) — що і стало початком дискусії про важливу лінгвістичну проблему, дискусії, не завершеної ще й досі.

Умови життя і праці вченого могли бути ліпшими. Дві невеликі кімнати, з яких одна служила і спальнею, не могли вмістити навіть бібліотеку вченого, частину якої він був вимушений тримати у підвалі. (Ще за життя 1500 томів книг і декілька давніх рукописів, серед них також Коран, переписаний у Дагестані в XVII ст., В. Й. Філоненко передав у бібліотеку Сімферопольського державного університету і в Кримський обласний архів; після його смерті дружина передала бібліотеці ще 1000 томів, а архіву — тексти лекцій, доповідей, фотографії).

Майже до останніх років життя (тобто до 1975 p., коли стан В. Й. Філоненка погіршився) вчений був дуже рухливим, цікавився різними проявами наукового і громадського життя. Практично щороку, його можна було зустріти у Криму, в Києві, у Москві. Як турист їздив у Польщу, Чехословаччину, Східну Німеччину, Фінляндію — таким чином проявлялась туга за невідомими йому країнами (тільки в 1914 р. він мав можливість побувати у Туреччині, де, між іншим, зустрівся з відомим вірменським письменником і громадським діячем В. Папазяном). Він часто брав участь у наукових конференціях, на яких його слухали з великою увагою. Правда, так бувало не завжди. В. Й. Філоненко був дуже здивований тим, що в січні 1971 р. йому, майже сучаснику відомого українського сходознавця А. Кримського і найстаршому радянському тюркологу, Інститут мовознавства Української РСР (директором якого був відомий І. Білодід) не дозволив виступити на ювілейній сесії в Києві, присвяченій 100-річчю з дня народження А. Кримського. У листопаді 1974 р. власний 90-літній ювілей не дозволив йому взяти участь у Середньоазійській ономастичній конференції в Бухарі, де він хотів виступити з доповіддю про походження слова “чумак” (доповідь так і залишилась неопублікова-