ною[1]. Цю доповідь він розглядав як своєрідний підсумок свого творчого шляху і як символічний прояв поваги до своїх предків, що мандрували степовими дорогами. В. Й. Філоненко неодноразово отримував персональні запрошення на міжнародні сходознавчі з'їзди (в Бухаресті, Парижі), на сесії Permanent International Altaic Conference (наприклад, у Страсбурзі) — він не відмовлявся від участі, але не міг скористатися запрошеннями через перешкоди, що йому чинились.
Можливо, саме тому, що наукова діяльність професора Віктора Йосиповича Філоненка проходила у своєрідних напівсутінках, ми тільки тепер, коли його немає між нами, починаємо розуміти важливість і значення його наукової творчості[2] .
“Крымчакские этюды” В. Й. Філоненка (1972 p.) — одне зі свідчень того, з якою постійністю і наполегливістю вчений повертався до вибраних ще в кримські роки головних напрямків своєї наукової діяльності. Адже кримчаки “як особлива етнічна група євреїв- равіністів, що належали до найдавніших мешканців Кримського півострова” (цитата з “Крымчакских этюдов”), привернули його увагу ще в кінці 20-х pp. Тоді, у 1928 p., він записує від своєї студентки З. Зенгін дев'ять кримчацьких пісень, що пролежали в приватному архіві В. Й. Філоненка більше 40 років доти, поки вони не змогли побачити світ і перетворитися в унікальне свідчення поетичної творчості майже цілком винищеного народу.
Одна думка з “Крымчакских этюдов” В. Й. Філоненка наштовхувалась і наштовхується тепер на якийсь глухий опір — це його твердження про самостійність кримчацької мови як окремої тюркської. Мені здається, що тут треба бути послідовним: якщо ми погоджуємося з існуванням окремої східнокараїмської (тобто фактично кримськокараїмської) мови — а ця теза вже міцно закріпилась у науці, хоч лінгвістичні критерії, що диференціюють її від кримськотатарської мови, залишаються не дуже чіткими і все ще не з'ясованими до кінця — ми маємо повне право вважати кримчацьку мову окремою кла-
- ↑ У мене збереглася копія тексту доповіді, що публікується окремо в даному збірнику.
- ↑ Літературу про В. Й. Філоненка, яку перелічив О. Кононов у "Библиографическом словаре отечественних тюркологов. Дооктябрьский период" (Москва, 1978. — С. 273) можна доповнити (окрім вже вказаних публікацій) такою: Дашкевич Я. Книжечка з автографом Вртанеса Папазяна // Erekoyan Erevan, 1971. — 21 липня (вірменською мовою); Фонд Філоненка // Літературна Україна. - Київ, 1974. — 9 липня; Dubiński A. Jubileusz seniora radzieckich turkologów // Przegląd Orientalistyczny. — Warszawa, 1975. — № 2. — S. 198 (радянська преса не відреагувала на 90-річчя В. Й. Філоненка); Памяти професора В. Й. Филоненко // Учитель. — Пятигорск, 1977. — 10 октября; Dubiński A. W. J. Filonienko (1884–1977) // Przegląd Orientalistyczny. — Warszawa, 1978. — № 2. — S. 201.
