Тюркизмы, требующие дополнительной документации). Преображенський (Этимологический словарь русского языка) вважає, що слово “чумак” давньоболгарського походження і відоме з XIV ст.
Бернекер та Огієнко виводять слово “чума” від румунського “чіума”. Дійсно, румунська мова сильно вплинула на мову України. Цей вплив був особливо відчутний, коли в Україні жили вихідці з Румунії Петро Могила і Памво Беринда. Саме тоді (у другій половині XVII ст.) з румунської мови в українську усним шляхом потрапило багато запозичень.
Стоцький у статті, вміщеній у журналі “Archiv für slavische Philologie” (Bd. 35. — S. 344–345) та Огієнко в “Історії проникнення запозичених слів в українську мову” (Influența limbii române asupra limbii ucrainene // Romanoslavica. — Bucureşti, 1962. — Vol. 14. — P. 109–198) подають низку слів, запозичених українською мовою з румунської (наприклад, джерія — “вид одягу”, дзема — “рід юшки”, зястра — “придане”, петак — “суконний півкаптан без талії”, а також чума та ін.)
А позаяк чумаки, відправляючись за сіллю в Крим та інші країни, досить часто завозили чуму в Україну, то, боячись заразитися цією хворобою, вони вимазували свій одяг смолою і дьогтем. Звідси етнонім “чумак” означав “людина в чорному вимазаному смолою і дьогтем одязі”. У російській мові є такий вираз: “Весь в дьогте и смоле, как чумак”.
Чи можуть етноніми відображати особливості одягу і побуту, у даному разі — колір одягу? Звичайно, що можуть. Такі етноніми, хоч і в невеликій кількості, існують й у нас. Наприклад, каракалпаки — “чорні клобуки, чорні папахи”, караєвлі — “чорнодомівці” (етнографічна група у складі азербайджанців). Правда, деякі тюркологи, Баскаков і Добродомов, на основі аналізу багатьох тюркських етнонімів припускають, що кольорове позначення етноніма вказує не стільки на зовнішній вигляд народу, скільки на його географічне розташування по сторонах світу (Баскаков), виступаючи, таким чином, символічною назвою сторін світу (Добродомов). Чи стосується це зауваження Баскакова і Добродомова чумаків? Важко сказати. Чумаки були всюди, де тільки чулася українська мова: у Польщі, на Волині, на Поділлі, в Україні. Тільки одних постійних чумаків у Полтавській, Чернігівській, Київській, Харківській, Курській, Воронезькій та Орловській губерніях налічувалось 210 тисяч.
Слід пам'ятати, що етнонім і його об'єкт — це різні предмети, які потребують різних шляхів дослідження. “В етноніма своя доля” — говорить Ніконов, а у його об'єкта й поготів. Адже часто етнонім позначає даний об'єкт тільки у певний період, а до і після цього періоду етнонім означає інший об'єкт, а перший з вказаних об'єктів міг мати вже іншу назву (Никонов. Этнонимия. — С. 11). Отже, зміст етноніма, його співвіднесеність з денотованим об'єктом не залишаються незмінними. Окрім цього, один і той же етнонім цілком не завжди позначає один і цей же об'єкт. Це зумовлюється різними причинами,
