2300 науковців гуманітарного профілю та допоміжного персоналу коштує лише 5 % академічного бюджету, вирішили, в свою чергу, економити саме на них. Зарплату не виплачують вже п'ятий місяць (правда, за винятком президії і певних привілейованих інститутів), не кажучи про те, що середня зарплата працівника Академії становить 20–25 доларів США місячно…
Використовуючи цю складну ситуацію в не дуже етичному дусі, було висунено проект нової політичної чистки під фінансовим прикриттям, метою якої стала ліквідація “нових” інститутів і “нових” відділень інститутів, щоб при цій нагоді позбутися перспективної конкурентнонебезпечної молоді, а також т. зв. демократів і націоналістів, які, мовляв, потрапили до Академії на хвилі національного відродження. Відповідальність за цей проект і його можливе здійснення — так чи інакше — лягає на президента академії Бориса Патона, росіянина (за анкетними даними), який президентує в Академії вже 33 роки і завжди був вірним слугою попереднього режиму (наскільки відомо, проти репресій 1972 p., здійснених у стінах Академії, він не протестував), на безпосереднього творця проекту віце-президента Петра Толочка і на потенційно реального його виконавця (бо до того зобов'язує посада) академіка-секретаря Відділення історії, філософії і права Ярослава Ісаєвича.
Два останні науковці виявилися навіть нездатними запропонувати реформу в ділянці гуманітарних наук згідно з вимогами наукової сучасності, а тим більше — провести оздоровлення та санацію підпорядкованих їм академічних інституцій, усунувши з неї трутнів і ворогів об'єктивної науки. Та, з іншого боку, було б дивно, якщо б вони були здатними на це — адже треба діяти проти питомого низькопоклонства перед Москвою і проти сервілізму по відношенні до псевдонаукової та позанаукової олігархії.
Вже кілька місяців Відділення історії, філософії і права — В розумінні владної академічної бюрократичної структури — б'є пропасниця. Засідання бюро відбуваються одне за одним (наприклад, 15 вересня, 6 жовтня, 13 жовтня). Виносять паперові рішення, які все ж таки, треба віддати належне частині членів бюро, суперечать первісним планам віце-президента П. Толочка.
Тут дозвольте мені невеликий відступ. 8 жовтня я виступав у Нью- Йорку на 50-річчі Української вільної академії наук, малюючи реалістичними фарбами стан, до якого довели гуманітарні науки в Академії. На цій конференції був присутній один високопоставлений чиновник академії (прізвище його я згадував раніше), який негайно повідомив телефоном про це в Україну. Через 6 днів (13 жовтня) збирається бюро відділення і записує в чергову постанову обточені фрази: “Звернути увагу Президії НАН України і Комісії по реорганізації Академії на можливі вкрай небажані наслідки ліквідації самостійних наукових установ НАН України гуманітарного профілю в національному і політичному плані, оскільки такий захід неодмінно буде
