Цю сторінку схвалено
Кобзарь не догадувавсь, якъ до-речи, якъ на мѣсци була єго старожитня дума, але во̂нъ спѣвавъ ѣѣ зъ чувствомъ; голосъ єго дро̂жавъ, струны дро̂жали, замирали въ диссонансахъ, котри̂ мало-по-малу переходили въ складный аккордъ, жало̂бный, нарѣкаючій, страдальничій! А люде йшли биля нього, не звертаючи уваги нѣ на старика, нѣ на пѣсню…
- 1843.
