Ця сторінка вичитана
Знову самотність знайома горне
До себе мою утому…
Що ж, додому, —
Забудеться!
Так чого ж тільки кожна вулиця
Серед ночи чужа й нова,
А до серця тихенько туляться
Незнайомі слова:
— Гей, ви села! Забуті ниви!
Чи на лоні-ж ваших годин
Десь розквіт хоч один щасливий
Вашим болем прекрасний крин?
Що я знаю? Нічого не знаю!
Взагалі я не знаю нічого…
Ах, я тільки конаю
Убого…
Ах, я тільки бажаю
Одного —
Тишини!
Хни…
Інтелігенщина ця вже!
Хоч би форма якась нова!
Просто завше
Нудні слова!
Кооператор один знайомий
(Сірий костюм, рукавички, бриль)
Говорив мені:
