Ця сторінка вичитана
— Вам двадцять сьомий,
А ви й досі ще гниль!
Зрозумійте ж, що має рацію
Зараз бути лиш той,
Хто кохає кооперацію
Або має авто!
О!
А над містом пливуть тумани…
Орбітою лине земля…
Як тихо безлисті каштани
Шумлять…
Десь зерно під ораним хутром
Вже, певно, рости почало…
А ніч так спокійно і мудро
До мене схилила чоло…
О, ноче!
Ти чуєш, як стогне
Жадана моя тишина?
— Бо істини вічної вогник
Дорівнює жмені пшона!
О, ноче! А хто ж тому винний,
Що ближче, ніж вічність, — куліш,
І мрія буває — двугривений?
— Чого ж ти мовчиш?
Чого не ричиш
Над нами
Громами
Так,
