Перейти до вмісту

Сторінка:Євген Плужник. Дні.pdf/62

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Не врятують наради й накази,
Коли там, де серце колись,
Буде клаптик такої фрази!

І не вірю, не вірю — ні! —
Що сотворить добро недобрий!
 І погасли по вікнах огні…
 І туманиться обрій.

Місто спить.
І стоїть
На сторожі
Біля нього
Засмучена мить…
І болить
І болить
І болить…

— О мій болю!
Ти днів моїх радосте!
В далечінь тебе час несе, —
Може там колись з тебе виросте
Виправдання за все!

О, мій болю!
Єдиний!
Прекрасний!
Жертва моя далеким братам!
Там —
Біля ніг нової людини! —
Згасни
Коло радісних брам!