Ця сторінка вичитана
Так, наче кожен малий —
Очі у всіх змолодніють!
— Благословенний, коли
Здійснену бачиш надію!
Хором земля й небеса:
— Благословенні до віку.
Хто себе кров'ю вписав
В книгу безсмертя велику!
Далі посунуть без ліку,
Збившись безглуздо докупи.
Трупи,
Яких я щодня зустрічаю
Після вечірнього чаю
На пішоході…
Годі!
Довго тягтиметься мить…
Вітер неначе безкрилий…
Потім до них: ідіть,
Бо не відали ви, що творили!
А після них…
тоді…
Вийдемо ми, бліді…
Я і ті,
Хто зі мною…
Ті, що в житті
Похилились травою!
І бліденькі-бліденькі ми всі…
І такі якісь… непомітні…
