Ця сторінка вичитана
Сіють рясно на дрантя й єдваби
копійки,
копійки,
копійки…
На посади… В церкви… В ресторани…
Жруть… Кохають… Крізь зуби плюють
В непромиті неславлені рани…
— Живуть!
Поруч злиднів — карати, парфуми…
Гаманці…
Гаманці…
Гаманці…
Як до речи вигукують думи
Десь на розі старці!
Упаду на холодну підлогу —
Сіро нидіє ранок в вікні, —
І молюся — не чорту! Не богу! —
А очам моїх змучених днів!
— О смутні і прекрасні до віку…
Через муку, утому і кров
Хай побачите справді велику
Невмирущу, як вічність, любов!
А мені вже — нічого й нікого…
Як трава, я тихенький такий…
І до мене довірливо й строго
Посміхнуться далекі віки…
