Сторінка:Євген Плужник. Дні.pdf/85

Вгорі погасить ранішню лямпаду —
До мудрих книг схиляються на раду
Юнацький вус і сива борода…
Що їм утома, розпач і нуда,
І боротьба, і біль, і смерть позаду,
І мій кобзар, і мій Сковорода,
І мілійон імен і фактів зряду!

Не тим відчути спогадів відраду,
Що їм широкий розгорнувся шлях,
Що їм закон тільки єдиний в днях
Передчувай, твори, але не згадуй!
Лиши глухим сонети про Елладу,
Лиши сліпцям увесь музейний прах —
Видобувай заховане в віках,
Науку клич до себе на пораду;
Зумій дійти доцільности і ладу
В житті таких, як давні у рядках:
Замість творить поему чи баладу,
Її красу відчуй в своїх ділах!

І бачу далі я — по всіх краях
Земля в новому світлому убранні,
Бо руки мудрих лагідні й старанні
Доклали праці на її полях!
Земля ця — дім; йому-ж високий дах —
Уся блакить, що в гордому змаганні
Накарбувати в ній шляхи безгранні
Перемогла її людина-птах!
Земля ця — сад у квітах і плодах,
Де все злилося в радісній осанні