Сторінка:Євген Плужник. Дні.pdf/86

Змаганням творчим, вічним у світах —
Єдиній силі, першій і останній!

Рівняють все закони невблаганні, —
Хто скаже — стій! — хвилині чи зорі? —
Надходить ніч, як захід догорів,
Початок дня ховається в світанні…
Так рік повз рік у зміні безнастанній
Час надійшов, що тільки майорів
Смутним очам моїх плугатарів,
Коли конали в темряві й стражданні.
І відступились обрії туманні
Від міст і сел, і темних хуторів,
Бо давній світ в незнаному єднанні
Свою прадавню єдність відтворив!

Цвіте земля, і простори морів
Її голублять синіми вітрами,
І все спішить з розкішними дарами
До ніг нових людей-багатирів!
Не до міських блідих пролетарів,
Не до селян, що в'януть над плугами —
Ні, до людей, що змили темні плями
Всіх соціяльних класів і шарів!
Нема селян, немає крамарів,
Нікого вже не звуть робітниками!
І давнє сонце тішиться вгорі
Новими справді, щасними віками!
А на землі, затопленій садами,
По берегах її блакитних рік —