Сторінка:Євген Плужник. Дні.pdf/89

І по хатах заступить лій і гас
Електрика; й зашарудить газета
Там, де колись пророка і поета
Великий дух за темряви погас;
І відродиться в мілійонах мас,
А не лише зорітиме з портрета,
Змагань безсмертних символ і прикмета, —
Апостол правди, селянин Тарас!
А від часів моїх десяток фраз
В нудній колекції анахорета,
Немов часам прийдешнім напоказ
На берегах лишить байдужа Лета…

І стануть дні немов рядки сонета
Довершені! Й в розлогах пишних днів
Зростуть нащадки давніх хуторів,
Не знавши болю, примусу й багнета!
Гарбу замінить вигідна карета…
ремигання стомлених волів
Вже не почують простори полів
І неба сонцем заткана сайєта…
О, давня земле, над усі планета!
Коли ж з безодень світових огнів
Спливе над обрій золотий комета —
Знамено розквіту для сел і нив?

Чи ще не раз перегорить їх гнів
На сірий попіл, і криваві чвари
Може не раз побачуть сиві хмари
На біднім лоні стомлених ланів?
І не один ще мовить — ось змарнів,