Сторінка:Євген Плужник. Дні.pdf/90

А де ж юнацтва мрії і примари?
А хліб селянський і міські товари —
Замість села і міста — у борні…
І ще не раз по золотій стерні
Народніх спогадів — прихильні Лари, —
Перейдуть предки дужі і смутні
Варяги, скити, половці й татари…

Але міцні розміряні удари
У серця вічности, і йдуть віки,
І не затримають тобі руки,
Історіє, ні молитви, ні кари!
І зійде час електрики і пари
На мертвий степ, занедбаний такий,
Де ще недавно кидали круки
Тінь від крила на кочові отари!
І там, де вчора ще над плугом марив
Ратай про хліб від кукіля гіркий,
Знання і досвіду могутні чари
До леміша додасть юнак стрункий!

І поту давнього гіркі струмки
З засмаглих чол Семенів та Іванів
Вже не роситимуть пісок і камінь,
Що хліборобові дались в знаки…
Бо ось складуть нові робітники
Машини мудрі, мов дитя слухняні, —
І в вечори задумливі і тьмяні
На степовому береві ріки
Рибалка-дід забуде про вудки,
Почувши звуки ще йому незнані —