Сторінка:Євген Плужник. Дні.pdf/96

Ще не один ми зрадимо тотем,
Його ваги і марности свідомі!

Бо на Вкраїні, де не всім відомі
Абетка, потяг, мило й оливець,
Ще не сьогодні скажемо кінець
Старим звичаям, злидням і соломі!
Тут ще не рік, збиваючись на комі,
За псалтирем сивенький панотець
За крашанки навчатиме овець
Терпіти все в покорі і утомі!
І ще не рік сидітиме у громі
Дідок патлатий — всесвіту творець;
І днів нових такий бадьорий гомін
Не раз поверне десь на манівець…

І буде так, що ось навчиться жнець
Вже не лише косою володіти,
А крови темні та могутні міти
Переведуть уміння на нівець!
І знов кукіль укриє та чебрець
Лани, що звикли людям хліб родити, —
І підростатимуть маленькі діти,
Щоб одягти старих зусиль вінець!
І будуть довго мілійони серць
На роздоріжжі двох світів горіти,
Де вже й тепер майбутнього вітрець
Дерев старезних колисає віти.

Бо не дозволять мрійникам робити
Якихсь купюр історія і дні —