Сторінка:Євген Плужник. Дні.pdf/97

Випереджає ранкові огні
Світанок тихий, тінями повитий.
Але закон — це не причина скніти,
І не джерело розпачу, о, ні!
Спокійно мудрий стане у багні,
Бо прийде час, коли себе омити.
Це тільки учні, хворі та піїти
Завжди в сучасному такі смутні,
Бо треба нервів дужих, щоб зуміти
Відчути шовк в цупкому полотні;

Щоб в смузі днів сіренькій і нудній
Часів нових початок розпізнати —
Коли в розлогах світових ланів
Почне життя своє минуле жати!
І, над колискою схилившись, мати
Про час минулий творчости й руїн
Візьме не раз таких пісень співати,
Що, літ дійшовши, зрозуміє син
І дні мої, і біль моїх хвилин —
Усе, що ним колись земля боліла —
І всю тебе, моя Вкраїно мила,
Найнепомітніша з усіх країн —
Мільйони сел серед німих долин…
Десяток міст… Земля на хліб збідніла
Десь на горбку позаколишній млин…
І над Дніпром занедбана могила!

---

---