Перейти до вмісту

Сторінка:Європейська Хартія регіональних мов або мов меншин (Страсбург, 1992).pdf/20

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

c) забезпечити, щоб соціальні установи, такі як лікарні, будинки для осіб похилого віку та гуртожитки, могли приймати та обслуговувати осіб, що вживають регіональну мову або мову меншини і потребують догляду на підставі слабкого здоров'я, похилого віку або з інших причин, з використанням їхньої мови;

d) забезпечити відповідними засобами складання інструкцій з техніки безпеки регіональними мовами або мовами меншин;

e) вжити заходів для того, щоб інформація, яка надається компетентними державними органами стосовно прав споживачів, подавалась регіональними мовами або мовами меншин.

Стаття 14
Транскордонні обміни

Сторони зобов'язуються:

a) застосовувати чинні двосторонніі багатосторонні угоди з державами, в яких аналогічна мова використовується у такій самій або схожій формі, або, у разі необхідності, докладати зусиль для укладення таких угод, з метою сприяння контактам між особами, що вживають одну і ту ж мову у відповідних державах, у галузях культури, освіти, інформації, професійно-технічної підготовки і безперервного навчання;

b) з метою розвитку регіональних мов або мов меншин, полегшувати і/або розвивати транскордонне співробітництво, зокрема між регіональними або місцевими властями, на території яких аналогічна мова використовується у такій самій або схожій формі.

ЧАСТИНА IV
ЗАСТОСУВАННЯ ХАРТІЇ
Стаття 15
Періодичні доповіді

1. Сторони подають Генеральному секретарю Ради Європи на періодичній основі і у форматі, визначеному Комітетом міністрів, доповідь про політику, яку вони проводять відповідно до частини II Хартії, і про заходи, вжиті ними на виконання тих положень частини III, які вони прийняли. Перша доповідь подається через один рік після набрання Хартією чинності