через місяць після кривавих сутичок, коли вже „цивілізатори“ Єгіпту прийшли до тями. За це свідчив трамвайний рух і блискуче освітлення кращого порт-саідського ресторану при казино „Палац готелю“.
Восьмикутня башта височенного порт-саідського маяка щодесять хвилин вилучала пасма білястого світла. Вогонь височився на 184 фути над водою і сягав у ще незагуслу пітьму на 20 миль[1].
„Курск“ тихим ходом, оточений поліцейськими човнами, наближався до високої мовчазної фігури Лессепса.
Недалечко маяка пароплав став на якір. В добрий „Цейс“ можна було розгледіти веранду казино „Палацу“ — там господар надолужував втрачені прибутки тих вечорів, коли постріли порт-саідських корабелень лякали гостей і знеохочували вечеряти.
В темряві важко було розгледіти й підрахувати човни поліцейської сторожі. Лише перегуки охоронців доводили, що наш пароплав оточено щільним кільцем охорони.
Стрімким трапом на палубу сходили по черзі представники портової влади, поліція, охорона і, звісно, невиразні люди виразної професії. Один із представників тої професії, одягнений в цивільний одяг, в червоній фесці відразу скромно зайняв місце біля трапа: решта розташувалася на палубах, а англійці в супроводі двох охоронців рушили до кают- компанії перевіряти документи.
Двоє ставних арабів в темносиніх грубих солдатських костюмах стали оддалік столу, де сіли британці. Британці перевіряли документи, араби ж косо оглядали простору кают-компанію.
Службовці, не підводячи голів, уважно звіряли документи із списком команди.
Скоро нас поодинці почали викликати до столу, щоб остаточно перевірити кількість команди, порівняти наші портрети.
Після перевірки кілька моряків лишилося в кают-компанії і спокійно закурили. Британці здивовано підвели були голови, але зараз же байдуже спустили очі. Араби ворухнулися, повернули очі до моряків.
- ↑ Морська миля, дорівнює приблизно 1½ кілометри.
