Сторінка:Іван Ковтун. Люди моря. 1935.pdf/17

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

зрозумів, що говорить зайве, полохливо озирнувся й замовк. І на запитання:

— А серед поліції були вбиті? — Буркнув неохоче і стримано:

— Добре не знаю.

Розмова увірвалась.


З пустинь Аравії наближався примарний ранок. Викреслювались обриси пароплавів, бронзова фігура Лессепса, будівлі порт-саідських кварталів.

Електричні вогні каналу помітно блякли і втрачали свою променистість — небо мережили рожеві прожилки близької зорі.

О четвертій годині, припасувавши прожектори, „Курск“ увійшов у Суезький канал.

До двох годин влаштовували прожектори, кріпили шлюпки для завозу кодол. А о четвертій вже треба було ладнатись до відходу.

Ще вночі в гавані постав незрозумілий гамір, клекотливі неспокійні вигуки. Здавалося, лине однотонне, злякане, тяжке скигління.

„Курск“ сторожко наближався до каналу, поминувши високий упевнений постамент його будівника. Незрозумілий гамір побільшав — його виділяла темна безформна маса, що бовваніла ліворуч нашого пароплава.

Розвиднялось, і скоро безформна маса набрала ознак велетенського пароплава, оточеного чорними вугільними баржами. То араби вантажили вугілля.

Це був один із тих „постійних“ заробітків порт-саідського пролетаріату, про які пише буржуазна морська лоція[1]:

„Порт-Саід — місто багате, бо населення його має постійний заробіток; святами одягається в шовк. Отже відсутність чистоти та зовнішню вбогість арабських кварталів не слід вважати за ознаку бідування людності“.

Треба лише раз побачити один із цих „постійних заробітків“, щоб зрозуміти рівень заможності населення, його громадські права і ступінь експлуатації єгіпетського пролетаріату.

Вантажили вугілля буквально руками. З бортів від

  1. Довідник мореплавства.