Сторінка:Іван Ковтун. Люди моря. 1935.pdf/33

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Мусон дедалі дужче розгойдував воду, хвилі били в правий борт, хлюпали часом на палубу, змиваючи купи перімського запасу вугілля.

В океані пароплав нагнали 8-бальні брижі і на протязі шістьох день, рівно б'ючи в борт, злітали гейзером високо вгору, заливаючи палубу і навіть капітанський мостик. Вода й вітер викидали на палубу срібних летючих риб і вони, застрявши в снастях, безпорадно тіпали блискучими крильцями. Увечері брижі міцніли і палубою не можна було пройти, не тримаючись за поручні. Вночі страшний удар води розтрощив шлюпку.

Навіть старих, загартованих моряків почали тривожити шлунки.

Тіло втрачало рівновагу, млость тисла на голову, важко було зосередити на чомусь думку чи увагу.

На палубі, в каютах, кубриці стигла вимушена тиша.


Палубна команда ремонтувала спардек.

Море гойдало пароплав уже шосту добу. Білявий колір Чижикового волосся переповз йому на лице, очі запали,— хитання знесилило його гірше, ніж робота в кочегарці. Колись пухкі, рожеві щоки посіріли, позападали.

Він, перемагаючи млость, уперто зчищав ножівкою стару фарбу з дерева; уже не соромився і не крився, що його вколисало.

Коли несила була боротися, хлопець тікав у куток і, заплющивши очі, тихо стогнав.

— Шановний товаришу, я рекомендував би вам нахилятись всежтаки за борт! — урочисто гукав йому круглий Льоня Літенштейн, який умудрився зберегти добрий настрій. Його опецькувата фігура, одягнена в жіночий чорний купальний костюм, хоч-не-хоч, викликала усмішку. Чижик мовчав.

— Лікарі, між іншим, рекомендують в таких випадках,— вів далі Льоня, — їсти повним ходом, чого не можна сказати за нашого доктора, який ось уже п'ятий день живиться самим лише хвостиком з оселедця.

Чижик зригує; у нього навіть слово „їжа“ викликає огиду. Кілька день він зовсім не з'являється до кают-компанії.