Вулиці переплетені мотуззям, на якому сохне лахміття мешканців, цілі квартали ніби вдягнуті в ганчір'я й дрантя. Тротуари забруднені покидами, сміттям, нечистю, крамнички завалені знеціненим крамом, вітрини розчинено й мотлох крамничок стелеться під ноги покупцеві. Але покупця немає і продавці стоять на порозі магазинів, пильно оглядаючи перехожих, щоб не пропустити якогось недосвідченого моряка, який заблукав на ці вулиці.
Половина населення Сінгапура живе з торгівлі, решта мусить продавати свою силу. І легіони рікш та кулі — це китайці та малайці, безправні діти своєї батьківщини. Всього на острові понад 420.000 чол. населення.
Центр убогості й злиднів отаборився на пливучих халабудах Сінгапурського каналу, в тому хисткому селищі скупчилися найбідніші прошарки безправної, поневоленої сінгапурської людності. Селище це тягнеться на протязі всього каналу й підступає аж до міцних підвалин центрального Сінгапурського мосту, за яким ясніє муніципалітет та схрестив руки пам'ятник серові Стамфорд Рафлесу — першому англійцеві, що підкорив острів і заснував місто.
Пам'ятник стоїть лицем до гавані, як дозорець.
Пам'ятник стоїть лицем до гавані, як дозорець. Англійський уряд зберіг традиції свого першого колонізатора.
