Сторінка:Іван Ковтун. Люди моря. 1935.pdf/48

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

показники лагу: за першу годину комсомольської вахти „Курск“ пройшов 8,4 миль, за другу — 9,2, за третю — 9,5, за четверту — 9 миль.

Ого-го! Та це ж повний транфінплан!..


— Що?! Повний пар?

— Підіть кому іншому скажіть!

— Подивіться.

— Дивитись не треба.

— От дають, так дають!

— Юринда!

Старі кочегари, почувши про перемогу юної вахти, не вірили, а потім визнали це за випадковість.

Справді ж це був не випадок — вахта й надалі тримала повний тиск пари. Секрет перемоги був дуже простий. Вирішувала перемогу техніка.

Різне вугілля треба по-різному подавати до печей. Виявилося в даному випадку, що артемівське (не дуже високої якості) краще підкидати потроху, до десяти лопат, бо коли кидати його в паливню звичайну порцію — 20–25 лопат, він густо ляже вогким шаром, хутко зашлакується, значна частина його енергії піде в повітря. Правда, кинувши 25 лопат, можна довше відпочивати.

Бублик та теплотехнік Камінський (член бюра осередку) довели це переконливими доказами. Вони всеньку вахту просиділи на гратницях з годинником у руках, обчислюючи, скільки часу припадає на роботу і скільки забирає відпочинок. Виявилося, що кочегари з години — 20 хвилин працюють а 40 відпочивають.

Коріння прориву, отже, викрито…

Негайно скликали збори. Вирішили: кидати вугілля менше та частіше. Із зборів розійшлися „старики“ незадоволені. Біля кубрика Бойченко, наздогнавши Науменка, засміявся:

— Нічого, хлопчику, ти ось за тиждень скажи „гоп“. Я спочатку п'ять років шлак заливав та тихенько придивлявся, а до ломика і доторкнутись не смів.

Бойченко казав неприємну, злу правду. Молоді перемога дісталась важко і часто голову турбувала неприємна думка: „А чи витримаємо до кінця?“