ШПІЛЬ
Надвечір за хвильорізом на спокійнім дзеркалі Одеської бухти вималювався характерний корпус „Томпа“: з трубою і кочегаркою на кормі, з білим капітанським мостиком на носі.
— Суворов, дивіться, горбатий! — зраділо гукнув капітан „Курска“ до помічника, побачивши пароплав.
— Він! — підтвердив штурман.
— Ну, тепер Шпіль наш, — проказав упевнено задоволений капітан, стежачи, як „Томп“ повертав до гавані.
За півгодини пароплав, пришвартувавшися біля холодника, негайно почав вивантажувати сіль.
За два дні „Томп“ ударно вивантажив сіль і знову задимив за маяком, взявши курс на Евпаторію.
Капітан Ковальчук роздратовано міряв кроками спардек „Курска“. „Томп“ поминув маяк і капітан не втримався, вилаявся:
— … Випустили моряка! Отак завжди. — Все це адресувалося конторі Радторгфлоту.
А в цей час (ну просто як у поганому романі!) сухорлявий, завжди моторний і веселий стерновий „Томпа“ засмучено дивився на „Курск“ і гірко думав, що завтра або після завтрього цей потужний пароплав піде в далеку і знайому плавбу: Одеса – Стамбул – Суез – Перім – Сінгапур – Владивосток.
„Ех, не вигоріло“…
Контора за два дні не спромоглась оформити наказа про перевід моряка з „Томпа“ на „Курск“.
Але всеж 16 червня Шпіль пішов з „Курском“ в рейс.
… Другого дня рейсу на полубакові відбувалися перші збори з дуже коротеньким порядком дня. Це вірніше була нарада, на якій вдесяте морякам нагадувалося, що звання радянського моряка дуже відповідальне й кожен, хто його
